З цими словами мій захисник зривається з місця і йде через натовп прямо до цього мерзотника. Вони про щось говорять, потім він врізає йому прямо в ніс. Той у нокауті падає. Гера нахиляється і щось повідомляє на вухо, його противник старанно киває, показуючи, що все зрозумів.

— А ти завжди заступаєшся за незнайомих? — питаю, коли красень повертається до мене.

— Чому незнайомих? Сьогодні ми зустрічалися з тобою двічі: перший раз на ковзанці, а другий — коли ти врізалася в мене на повороті коридору, — підморгує мені, — і зауваж, обидва рази ти падала, а я тобі допомагав.

— Це тонкий натяк на те, щоб я подякувала? Ну, тоді дякую.

— Нема за що. Що ти робиш завтра ввечері?

— Ти не повіриш, готуюся до свого весілля…

— Вау… начебто молода ще. До чого такий поспіх? Чи не за того роздовбая виходиш заміж, який тобою опікувався на ковзанці?

— По-перше: не твоя справа. А по-друге, твоя дівчина теж не подарунок, — ось так… ну, бісить мене його Барбі, що тут поробиш?

— Адже я тобі подобаюся, правда? — схрещує руки на грудях і відкидається на спинку стільця.

Підсуваюсь до нього якомога ближче і нахиляюся так, щоб наші обличчя були на одному рівні. Тягнуся до його вуха і пошепки солодко вимовляю:

— Так само як я подобаюся тобі… 

Потім підіймаюся з-за столу, і задоволена своєю перемогою, збігаю геть від нього.

Книгу прочитати можна ТУТ.