У попередньому блозі писала про наслідки лудоманії, а зараз напишу про іншу залежність. Ту, яка допомагає на деякий час вирватися від реальності, але яка все більше затягує у прірву.

Саме про таку залежність і прочитала у Тетяни Гищак в рамках марафону.

Твір "Гостя" нагадує невеличкий авторський інді-фільм про декілька днів з життя дівчини, яка занадто рано підсіла на заборонені речовини. Щось типу "Реквієм за мрією", тільки тут все ж в кінці авторка дає примарну надію на світле майбутнє. Та чи буде воно у Марини? Чи несподівана гостя, яка витягла на якийсь час її з полону дурману, достукалася до її затьмареної свідомості? Чи це лише тимчасово і за декілька місяців чи років все знову повториться?

Сподобалася алегорія з дівчинкою. Спочатку думала, що це версія малої Марини, але коли почула про очі, зрозуміла, що все ще глибше. Полюбляю такі твори, коли не все в лоба, а сюжет підштовхує до власних роздумів.

Обов'язково дам почитати сину-підлітку про згубність такої залежності (хоча він мене і сам запевняє в тому, що заборонені речовини - то смерть). 

Браво авторці за підняття таких тем!