Добрий вечір, шановне панство!

В ефірі мої буковені. На ніч, правда, ще ті веселі питання приходять, тому не можу не поділитися цим з вами.

Чи думали ви коли - небудь над питаннням, що винесено у заголовок блогу?

Я донедавна теж не думала, поки не познайомилася з Тимофієм Сергійовичем Константиновським.

Цей пан поклав око на свою студентку.  Але вона ще та непроста  історія.

От і мусить парубок якось визначитися хто він у цій історії і відовісти автору та читачам на це архіважливе запитання.

Як виявилося, це твердження для нього - нонсенс.

Факти на суд громадськості.

У цей момент двері відчинилися. В квартиру ввалилися дві дівчини й кілька хлопців. П’яні. Галасливі. Одна з дівчат кивнула на кімнату Еріки. — Там вільно.  — Уже ні, — сказав Тимофій, якого вони навіть не помітили. Компанія зупинилася, побачивши «чужих». Один із хлопців підняв вказівного пальця і показав Тимофієві на двері. — Та йди ти! Прогуляйся! Тимофій зробив крок уперед й мовив тим сталевим голосом. — Гуляти будете ви! Хлопець замахнувся, однак Тимофій перехопив руку, повернув її і різко відпустив "героя". Молодик завив. Його друзі кинулися до хлопця, який звивався на підлозі швидше не від болю, а від почуття власної негідності. Дівчата крикнули з переляку. Тимофій не звертав уваги на людський цирк, бо до театрального мистецтва цим студентам було занадто далеко. Він подивився на Еріку. — Ключі. 

Тому запрошую до історії Тимофія та Еріки і похвалю нарешті себе, сказавши: ну мій японіст і крутий))))

Читати історію можна тут. Бути поруч з тобою