Добрий вечір, шановне панство!

В ефірі мої буковені. На ніч, правда, ще ті веселі питання приходять, тому не можу не поділитися цим з вами.

Чи думали ви коли - небудь над питаннням, що винесено у заголовок блогу?

Я донедавна теж не думала, поки не познайомилася з Тимофієм Сергійовичем Константиновським.

Цей пан поклав око на свою студентку.  Але вона ще та непроста  історія.

От і мусить парубок якось визначитися хто він у цій історії і відовісти автору та читачам на це архіважливе запитання.

Як виявилося, це твердження для нього - нонсенс.

Факти на суд громадськості.

У цей момент двері відчинилися. В квартиру ввалилися дві дівчини й кілька хлопців. П’яні. Галасливі. Одна з дівчат кивнула на кімнату Еріки.

— Там вільно. 

— Уже ні, — сказав Тимофій, якого вони навіть не помітили.

Компанія зупинилася, побачивши «чужих».

Один із хлопців підняв вказівного пальця і показав Тимофієві на двері.

— Та йди ти! Прогуляйся!

Тимофій зробив крок уперед й мовив тим сталевим голосом.

— Гуляти будете ви!

Хлопець замахнувся, однак Тимофій перехопив руку, повернув її і різко відпустив "героя".

Молодик завив. Його друзі кинулися до хлопця, який звивався на підлозі швидше не від болю, а від почуття власної негідності. Дівчата крикнули з переляку.

Тимофій не звертав уваги на людський цирк, бо до театрального мистецтва цим студентам було занадто далеко.

Він подивився на Еріку.

— Ключі. 

Тому запрошую до історії Тимофія та Еріки і похвалю нарешті себе, сказавши: ну мій японіст і крутий))))

Читати історію можна тут. Бути поруч з тобою