Мої любі, сьогодні стартувала передплата на

"Побачення з королевою"!

Я дуже влячна усім, хто придбав книгу та продовжив слідкувати за пригодами Лісових. Обіцяю, що найцікавіше попереду. Хочете один великий спойлер? Даніель перестане бути наймолодшим у цій сім'ї...

                  

А хто ще не читав, то запрошую!  Ось невеличкий шматочок тексту для ознайомлення:

— Ну… ми хотіли сказати це ще вчора. І вчора це прозвучало б, як щось круте. Але… пройшла ніч, ми все обдумали… і тепер це не здається таким крутим. Навiть навпаки, здається дуже НЕ крутим. Справа в тому… Що у тебе більше немає заощаджень, — сказав Влад, насилу проковтнувши пластівці, а потім швидко додав: — АЛЕ є дещо набагато краще. Назар стиснув руки у кулаки. — Я вас зараз приб’ю! — загарчав. — Що ви зробили? Ви знову витратили мої гроші?! — Не витратили. А інвестували у твоє особисте життя. Ми… цей… взяли участь у благодійному аукціоні, який організовував твій університет. Робили багато ставок, і виграли найдорожчий лот. Аукціон. Університет. Благодійність. Щось таке було написано у листі декана. Пазл у голові Назара потроху складався у картинку. Доволі моторошну картинку. — Який ще лот? — Побачення з найкрасивішою дівчиною вашого університету! — Га? — перепитав Назар, все ще сподіваючись, що це виявиться дурним жартом. Влад спробував мило посміхнутися, проте для гарної посмішки йому не вистачало як мінімум одного переднього зуба. — Ти ж не сваритимеш нас за те, що ми вирішили зайнятися благодійністю? Це ж типу… благородно. — Благодійність з чужого гаманця — це не благородство, а грабунок. — Ми — діти, у нас немає власних грошей… — почувся тоненький голосок найменшого брата Данiеля. — Пам’ятаєш, минулого тижня ти брав нас із собою в університет? Назарові довелося притягти з собою молодших, щоб надавити на жалість викладача та отримати залік з предмета, який він успішно прогуляв. До речі, це спрацювало. — Ну. — Поки ми чекали на тебе у коридорі, побачили дошку оголошень. Там був такий великий плакат, а на ньому — фотка дівчини з короною на голові. Данік подумав, що у твоєму університеті вчиться якась принцеса та змусив мене прочитати те оголошення. Тож.. по факту, все сталося через нього. — Гей! — малий витер соплі рукавом та насупився. — Постійно ти так… Спершу кажеш, що ми напарники, а потім перекидаєш провину на мене! — Продовжуй, — перервав його Назар. — Там було написано, що на офіційній сторінці університету проходитиме онлайн-аукціон. Зароблені гроші підуть на подарунки дітям-сиротам. Лоти були різні — додаткові лекції, квитки у музеї та кіно, сертифікати усілякі… Але супер-лот — це побачення з тією дівчиною! То, до речі, ніяка не принцеса. Вона у короні, бо нещодавно перемогла у конкурсі краси. Тож… ми подумали, що було б непогано, аби з нею на побачення пішов саме ти. — Подумали?! Здається, ви зовсім не думали у той момент! — Але поглянь на неї, — Влад відкрив фото оголошення на своєму телефоні та простягнув його Назару. — Вона класна! Ти у неї точно закохаєшся. Назар був надто роздратованим, щоб роздивлятися фото. — Хто вам сказав, що мені потрібна дівчина?! — Ти сам. Постійно жалієшся, що у тебе немає часу на особисте життя! Так ми все зробили замість тебе. Завдяки нам ти не повинен витрачати час на пошуки жертви… тобто дівчини, на знайомство, на запрошення… Побачення вже оплачене! — І вона не зможе відмовитися, — додав Даніель. — Навіть, коли побачить тебе.  

Це душевна, місцями сумна, та все ж приправдена гумором історія. Я готувала її понад рік, а тепер щаслива поділитися нею з вами! Нехай у ці складні часи вона зігріває вас своїм теплом та дарує усмішку.