Вітаю!

Подумала я, і вирішила додати все ж таки ще один розділ з "Міленіуму". Бо ви так швидко начитали вже понад 800, хоча твір досить важкий й геть не редагований. А оскільки розділи все одно написано, чекають черги у редактора, покажу ще трохи. Чому б і ні. Вам цікаво, мені приємно.

Я ж хвастунка. Ось і похвастаюсь, як там все закручено. Бо саме починається найцікавіше, найбрудніше та найзначніше. 

Завтра ввечері повний розділ. А поки що уривок про солодку парочку Мишка та Леру - ну чим вам не Бонні та Клайд у харківському варіанті? Магазинчик вже пограбували. Тепер черга справжнього злочину. 

"...Молодіжний бар під інтригуючою назвою "Малина", де столики з дсп й пластику поставили у відсіки з гратами (антураж під тюремні камери), пиво подавали в гранених склянках й олов'яних кружках, ковбаски й чіпси в емальованих мисках, а на вході просили скласти предмети, ремені та шнурки в пластмасове корито. 

- Обшукувати теж будете? - кокетливо запитала Лера у плечистого охоронця в пошарпаному міліцейському кітелі часів другої світової, судячи за латками, гудзиками та погонами, коли передавала пальто в обмін на залізне кільце як для ключів, тільки з алюмінієвою біркою замість них.ж На ній було видряпано чимось гострим, цвяхом мабуть - "19".  - О, якраз мій вік і день народження! Ну треба ж!Хлопець поглянув жадібно на її фігурку, обтиснуту короткою чорною сукнею, стрункі ноги. Зі своїм каре та червоними губами, стрілками та бордовим беретом набік вона виглядала точно як гаряча подружка нічного міста, завсідниця бандитської "малини".

Ідеально вписувається до їхнього закладу та до чоловічіих уявленнь про те, що означає “вдалий вечір” – ось що читалося у хтивому погляді охоронця.

 Але у Мишка уявлення були такі самі - ось у чому справа"

До зустрічі. З любовʼю,

Єва