Ці слова — не лише для моїх читачів. Можливо, вони потраплять і до тих, хто просто випадково зупинився тут. До людей, які загубилися в собі, не знають, куди йти далі і чи варто взагалі щось починати.

Я ніколи не мріяла стати письменницею. У мене не було такого бажання з дитинства й не було плану писати книги. Я почала зовсім з іншої причини — у момент, коли майже перестала вірити в себе. Коли здавалося, що я більше не зможу нічого довести до кінця, що будь-яка справа знову залишиться незавершеною.

Ця історія почалася з маленького кроку. Без впевненості, без очікувань і без розуміння, куди все це приведе. Просто з бажання перевірити: а раптом я все ж можу? Я навіть не думала, що з’являться читачі. Що хтось чекатиме продовження, підтримуватиме словами й буде поруч.

Можливо, це не ідеальна історія. Але якщо ці слова відгукнуться хоча б одній людині — тій, яка зараз так само сумнівається в собі, — і допоможуть зробити маленький крок уперед, значить, усе це було не дарма. Не завжди потрібно знати, куди ти прийдеш. Іноді достатньо просто почати, а далі — час покаже.

І я скажу щиро: без кожного вашого коментаря, без вашої підтримки цієї історії не існувало б. Не було б цих книг і мого бажання продовжувати. Дякую всім — і читачам, і тим, хто просто на мить зупинився тут.