Пара з Даресом Йосиповичем стояла в нас останньою. До неї дотягнули не всі - п'ятниця і половина аудиторії відсіялася, розбігшись по маршрутках, які відвозили їх в напрямку вокзалу, а звідти – до батьківського дому. Я сьогодні підготувала виступ, тож всі інші просто гралися в телефонах, знаючи, що до них черга з опитуванням не дійде.

Я дещо тривожно дивилася як зазвичай такій зібраний та серйозний у своєму темно-синьому костюмі історик на даний момент поводився трохи дивно. Поки я відповідала він уже тричі перекладав одні і ті ж папери з місця на місце. Це було видно лише мені, оскільки краєм ока я помітила, що всі інші вже давно "на сумках" й нічого іншого просто не помічають. А ще - чоловік наче зумисно уникав дивитися на мене. Раніше ми могли вести довгі перепалки і суперечки і його запал в очах казав про гостру цікавість в темі. Зараз же викладач не сказав зайвого слова, окрім похвали.

 Уривок з новели "Spotlight"