Додавай в бібліотеку та читай:

МІЙ ПЕРШИЙ РАЗ

— Привіт, мої неймовірні фоловери! Останнім часом вас стало дуже багато, — продовжує Ася, переводячи камеру на мене, — і я хочу вас познайомити з мешканцями мого блогу. Знайомтеся, це моя найкраща подруга — Ксенія Шарова. Не від шара як безплатно, а як блискавка. Швидка, постійно червоніє, іноді небезпечна, але не факт. У Ксенії є сестра, вона одинадцятикласниця. Супер-пупер-мега зірка нашої школи. Всі хлопці закохані, всі дівчата заздрять. Але про неї іншого разу. Сьогодні фокус на нас.

— Ну, годі… — закриваю обличчя руками, відчуваючи, як червонію.

— Зазвичай ім'я Ксенія ви не будете чути у моєму блозі, а от Ксю — постійно. Це коротше, миліше і взагалі звучить як ім'я головної героїні якогось аніме. А мене, вашу «Блогиню», звуть Анастасія Блоховська. Так-так! Моє прізвище пішло від блохи. Прошу утриматися від уїдливих коментарів. Слідкуйте за собою. Ви в мене ніби в гостях. Слухайте та насолоджуйтесь. Мене всі називають Асею, і ви можете. Дозволяю. Ми навчаємось у дев'ятому класі. Старша школа, малятка! — вона підморгує в камеру. — Тут усе по-дорослому. Драма, інтриги, розслідування. Як у серіалі, тільки без сценарію і з поганим освітленням.

Ася повертається до камери, її очі блищать від захоплення.

— Також епізодично у моєму блозі ви можете спостерігати наших інших однокласників. Наприклад, Тараса — красунчика з блакитними очима і загадковою аурою. Обожнюю його, хоча він іноді дивиться на мене так, ніби я інопланетянка. І дуже рідко, так чисто для хайпу, нашу «Кролиху» — тобто Короліну, зірку в лобі нашого класу. Вузькопрофільна, так би мовити. — Ася сміється. — Вона завжди ідеальна, завжди в тренді, і завжди дивиться на всіх зверхньо. Ви її полюбите ненавидіти, обіцяю.

— І ще одна важлива деталь, — Ася підносить телефон ближче до обличчя, її голос стає інтригуючим. — Саме завдяки тому відео про Сема, десятикласника, який… ну, ви пам’ятаєте, — підморгує, — вас тут зараз так багато. Дякую кожному, хто підписався. Ви неймовірні! Серйозно, я не очікувала такого відгуку. Десять тисяч за два дні — це божевілля!