Перші сонячні промені помалу пробивались крізь густу листяну завісу. Природа оживала – ліс повнився шурхотінням та пташиним співом.

 

Ельмірена солодко спала, поклавши під голову рюкзак та обійнявши його обома руками. Як завжди, згорнувшись у клубочок, ельфійка лежала на розстеленій на землі ковдрі, вкрившись зверху його плащем. Всю ніч вона не змикала очей, даючи Келю можливість відіспатися та прийти до норми. Стерегла…

 

Обличчя темної було розслабленим та безтурботним, вишневого кольору губи – трішки привідкриті. Непокірне пасмо сірого волосся сповзло на обличчя й ледь помітно рухалось від її глибокого, рівного дихання.

 

Ельф на кілька хвилин “залип”, крадькома милуючись.

Милуйтесь також))

Картинка клікабельна на розділ, посилання внизу - на книгу