Чергова аферистка в новій історії )))

 Я бачу що всі скучили за Шахрайкою , я навіть не очікувала такого ажіотажу довкола тієї історії і мені надзвичайно приємно , продовження буде обов'язково то ж не губіться . Зараз же хочу вас заінтригувати новою книжкою де героїня теж на багато готова що б досягти своєї цілі . І глава яка вийде в " Кровній помсті " Тільки завтра , насолоджуйтесь : 

— Майбутня дружина?..

Я вже простягнув руку, щоб торкнутися її, заправити за вушко пасмо неслухняного волосся, коли усвідомлення слів батька буквально оглушило мене. Я, звісно, знав, що батько захоплений якоюсь вдовою, але був певен, що вона хоча б за віком йому підходить.

— Батьку, ми можемо поговорити наодинці? – сказав я мазнувши ще раз поглядом по цій звабі .

— Це буде неввічливо по відношенню до нашої гості. — Його голос у ту ж мить обернувся на кригу. Очевидно, він вирішив, що я буду проти цього союзу.

А я буду?

Цікаве питання, на яке я не мав однозначної відповіді.

Мати померла, народжуючи мого молодшого брата, коли мені було лише п’ять років. Я погано її пам’ятаю. Вірніше, майже не пам’ятаю зовсім. Дитячі спогади перемішалися, і я вже не міг відрізнити в них руки матері від рук няньки. Все життя я жив з упевненістю, що рано чи пізно батько одружиться знову і приведе в дім іншу жінку. Але він цього так і не зробив. З моменту її смерті минуло двадцять два роки. І стільки ж було на вигляд його новій пасії. Хоч шлюби з подібною різницею у віці й не були рідкістю, мене від цього коробило. Батько у свої п’ятдесят два виглядав досить непогано. Вік у ньому видавало хіба що геть сиве волосся та кілька глибоких зморшок. Та справедливості заради мушу сказати, що посивів він одразу після смерті матері. В іншому ж здавався чоловіком цілком сповненим сил. Щоденні тренування допомагали триматися у формі. Але тридцять років різниці між ним і майбутньою дружиною різали неприємно і око і слух. Я завжди вважав, що він знайде когось більш підходящого. Лише тепер я усвідомив, що так і не поцілував їй руку, як того вимагало виховання. Мабуть, вона автоматично зарахувала це до вияву зневаги , хай буде так.

Я ще не міг дати назву своїм почуттям до неї. Хіть нікуди не поділася, хоча я буквально кілька годин тому виліз із ліжка чергової коханки і вважав, що повністю вимотаний і задоволений.

Чи маю я право хотіти дружину батька? Звісно, що ні. А наречену? Зухвалий план народився сам собою. Що, якщо я її зваблю? Доведу батькові, що вона не гідна його, зруйную їхні плани і заручини.

Батько присів поруч із нею і ніжно взяв за долоню, з якимось дивним трепетом погладжуючи її витончені пальці. Вона зробила ковток чаю і блаженно примружилася.

— Нічого смачнішого в житті не куштувала. Це поєднання лимону з корицею… Як я раніше жила без цього напою?

— Це улюблений чай моєї покійної дружини, — промовив батько. — Я знав, що вам сподобається.

Я теж присів, прискіпливо вивчаючи майбутню мачуху. Мій план здавався підлим, і я майже відкинув його. Але щось неприємно шкрябало зсередини, тож я просто натягнуто всміхався і спостерігав за тим спектаклем, який вона розігрувала просто переді мною. Бо інакше пояснити це собі я не міг. Те, як ніжно і цнотливо вона дивилася на батька. І те, як невловимо мінявся вираз її обличчя, щойно він відвертався. Те, як вона смакувала улюблений чай моєї матері, коли батько дивився на неї. І те, як пила його, коли він не бачив.

Коли зайшла мова про день народження сина моєї сестри, який мав відбутися наступного тижня, я чомусь спитав:

— А коли ви народилися, леді Мортальд? — Мабуть просто хотів точно знати скільки їй років .

— О, мій день народження ще не скоро, — всміхнулася вона, явно уникаючи відповіді.

— І все ж? — Наполіг я .

Довелось покласти  на коліна подушку, бо клята ерекція нікуди не ділась.

— Двадцять шостого дня після весняного сонцестояння .

Усі за столом завмерли.

— Я сказала щось не так? — вона з зханепокоєнням обвела нашу сімейку поглядом.

— Що ти, люба, — батько підніс її руку до губ і поцілував кінчики пальців. — Просто ця дата особлива для нашої родини… Вибач за недоречне питання. А в якому році ти народилась?

Я ледь не вилаявся вголос бо ця пройдисвітка  назвала рік смерті нашої матері. Той самий рік і те саме число. У батька на очах з’явилися сльози.

— Я знав… Я знав, що боги змилостивляться наді мною і повернуть тебе, Летішо…

Він палко обійняв її, але дівчина майже одразу вивільнилася, зі щирим смутком і обуренням на обличчі.

— Вибачте, ви знову плутаєте мене зі своєю покійною дружиною. Звісно, до мертвих не варто ревнувати, але… мені здається, це неправильно. Ви все ще надто прив’язані до неї, щоб пустити в своє життя іншу жінку. Мені, мабуть, варто піти.

Вона підвелася і, злегка вклонившись, поспішила до виходу.

— Пробач, я зовсім не хотів тебе цим образити. Я проведу, — підхопився батько.

Я поклав руку йому на плече зупиняючи .

— Не варто. Я сам її проведу.

Я наздогнав її в холі, перехопив плащ у управителя, струснув його в повітрі й накинув дамі на плечі.

— Не знаю, що ви задумали, — схилився я до самого її вуха і процідив, — але якщо дізнаюсь, що це може нашкодити моєму батькові, я змушу вас пошкодувати.

Вона розвернулася до мене і закусила нижню губу. Так спокусливо, що мені знадобилися надлюдські зусилля, щоб не схопити її і не спробувати на смак ці вуста.

— Я не розумію, про що ви. Але якщо ви проти нашого шлюбу, я йому відмовлю. Ще не пізно все скасувати...

Її срібні очі дивилися в мої так глибоко, що здавалося, ніби вона читає мої думки , а може так і було . Бо витончені брови здивовано зметнулися. А дівочий погляд ковзнув нижче мого пояса. І, більше нічого не сказавши, вона вибігла за двері. Чорт. Що це щойно було ? Невже вона здогадалася, що я хочу її? Але як? Я був певен, що нічим себе не видав. Я поправив камзол і повернувся до вітальні.

Батько стояв біля вікна, напружено дивлячись, як Патріція сідає в карету. Вона жодного разу не озирнулася до нас . Лише коли карета зникла за рогом сусіднього будинку, батько відвернувся.

— Ти ж не віриш у цю маячню? — спитав я, хоча знав відповідь на перед.

— Сину, коли навколо відбуваються речі набагато більш неможливі, ніж реінкарнація, важко не повірити. Вона любить ті самі речі, що й твоя мати. Читає ті самі книжки. Декламує ті самі вірші. Я водив її на місце, яке ми з Летісією вважали своїм особливим. І знаєш, що вона сказала? Що їй здається, ніби вона вже тут була. Вона безпомилково знайшла точку, з якої ми милувалися світанками, і сказала, що тут не вистачає лише альтанки. А вона там була. Я зніс її після смерті твоєї матері, бо не міг більше бачити це місце.

Я вперше в житті підвищив на батька голос.

— Чи не легше припустити, що вона звичайна аферистка? Охоча до чужих грошей дівка !? І просто десь у когось вивідала, чим може зачепити такого наївного бовдура, як ти!

Ляпас що пекучим болем розлився по моїй щоці  був цілком заслужений.

— Пробачте, батьку. Це більше не повториться. — Схаменувся я .

— Я щиро на це сподіваюся. — Мовив він , і здається настільки холодним він не був зі мною ніколи.

Він вийшов, грюкнувши дверима та я навіть не здригнувся , це що щойно було ? Якась хтива дівка стала між нами ! Хоча я добре знав що це я хтивий , хворий покидьок , а не вона . Сестра підійшла зі спини і обійняла мене.

— А що ти думаєш, Дру?

— Дивно це все, — звизнала вона . — Але леді Патріція здалася мені хорошою людиною. І якоюсь рідною. Вона розуміла мене з пів слова, наче знала речі, про які я навіть ніколи нікому не розповідала. І ти сам чув дату її народження… Якщо вона співпадає з днем смерті нашої матері, то, можливо, це і є її нове втілення.

Я похитав головою. Ні. Таку правду я прийняти не готовий. Бо якщо це правда — то я просто клятий збочинець. А значить, мені будь-що потрібно вивести цю даму на чисту воду.