Зараз на годиннику 02:30, а я просто не можу відірватися від тексту.

"Просто живи, решту я візьму на себе" — це не просто назва. Знаєте, це ті самі слова, які я так мрію

почути в реальному житті.

Якщо вам раптом цікаво, про що насправді ця книжка... Вона про мій внутрішній стан. Про мій

абсолютний хаос, про всі мої "я", про мій біль і мою радість. Тому хочу сказати одразу: якщо ви

сподіваєтеся побачити тут ванільне, бездиханне кохання і рожеві хмаринки — краще просто скіпайте.

Нічого такого тут не буде.

Тут буде кров. Буде зрада, біль і тотальне роздратування. Буде той самий момент, коли хочеться

кинути все до біса... але ти збираєш себе по шматках і починаєш знову.

Я залишаю на цих сторінках занадто багато себе. Але інакше просто не вмію.