Доброго дня,мої хороші.

   Сьогодні було оновлено обидві історії які зараз в процесі написання. Наздоганяйте! 

     Анотація :

      Я щойно розійшлась з хлопцем, який мені зрадив і обіцяла собі, що більше ніяких відносин. Лише навчання і друзі. Та тут з'явився він і мій світ перевернувся. Він - мій новий викладач, від якого всі дівчата в інституті пісяють окропом. І як би я цього не хотіла, та змушена зізнатись, що я теж. Тим більше, що я з ним познайомилась, ще до того, як він прийшов в інститут. Ще й як познайомилась... 
     Його поцілунки зводять з розуму, а руки міцно обіймають. Я втратила голову. Тільки це не правильно. Нам не можна бути разом. І справа не лише в тому, що він мій викладач...
Історія про Єву - доньку Кості і Аліси. Четверта книга циклу "Кохання з перешкодами". 
Книгу можна читати окремо.
- викладач і студентка
- справжнє кохання
- емоційно
- пристрасно
- відверто
- гумор
- таємниці минулого
18+

Уривок

   - Як ти, маленька? 

     - Все чудово. - посміхаюсь.  Він теж посміхається і цілує мене в скроню. - Але мені потрібно їхати додому, Владе. 

     - Ні. Я тепер тебе нікуди не відпущу. - обіймає міцніше і в його обіймах я почуваюсь такою маленькою і вразливою. З ним хочеться бути такою. 

     - Я сказала татові що поїду додому. Вони на нервах після того як дізнались про все. Не хочу щоб хвилювались ще більше. До речі, тато хоче познайомитися з тобою і особисто подякувати за моє спасіння. - кажу згадавши розмову з батьком. 

     - Трясця! Все це так складно, Єво. Я б теж хотів познайомитись з твоїми батьками, але не так... Я не хочу ховатись. Але по іншому поки що не можна.  Ти маленька ще а я... 

    - Я не маленька. - перебиваю і припіднявшись нависаю над ним.  Влад забирає волосся мені за вухо і посміхається. 

    - Не маленька. - повторює. - Ти моя , Єво. Тепер ти моя. - притягує до себе і цілує. 

А також, не забувайте додавати до бібліотеки нову історію, яка буде БЕЗКОШТОВНОЮ до завершення. Її теж було оновлено сьогодні.

   - Доброго дня. Я ... - і тут я зависла... За великим столом, в шкіряному кріслі, сидить ніхто інший, як Олександр Олександрович власною персоною... Він теж впізнав мене і його брови поповзли вгору. 

     - Доброго дня, Яно.  Ти що переслідуєш мене? - ці його слова привели до тями.

     - Мені потрібна робота. І я не знала що співбесіду проводите ви особисто.

     - І те що це моя компанія, ти звісно теж не знала. - гмикає і підіймається. - Що тобі треба, Яно? Ти щось винюхуєш? Занадто часто ти опиняєшся поруч, а в такі співпадіння я не вірю. - підійшов ближче і дивиться в очі. В горлі стало дуже сухо і я облизала губи. 

     - Не знаю що ви маєте на увазі, та мені дійсно дуже потрібна робота. А я знаю що в вашій компанії гарно платять от і все. 

    - Так, але офіціанти нам непотрібні. - відходить. - До побачення. 

    - Ні. Зачекайте.  - я зробила кілька кроків і вхопила його за руку. Це вийшло випадково, просто хотіла його зупинити. Олександр зупинився і опустив очі на наші руки, потім підняв погляд до мене. - Пробачте. - відпустила його руку наче обпеклась. - Ви ж навіть нічого в мене не запитали. - голос почав тремтіти. Це образливо. Я розумію чому він так поводиться, ще кілька днів тому, його зрадили ті кому він довіряв, але ж я тут до чого? Я б його не зрадила. Ні за що .  - Я закінчила економічний університет. Закінчила з відзнакою. Так, в мене немає стажу роботи, але я швидко вчусь. Будь ласка, дайте мені шанс. Ви не пошкодуєте. Обіцяю. 

    - Знаєш скільки разів я чув такі слова? Навіть сьогодні. - гмикає і сідає на своє місце. - Чим ти краща? 

    - Я ніколи вас не зраджу. - саме якось вирвалось і я прикусила губу.  Ми зависли дивлячись один одному в очі...

Розплата за кохання  VgNWI7MM

Тебе кохати заборонено  sbD2Cx2Y

Гуляй, мажоре  ijgJXsbh

Приємного читання і гарних вихідних. Підписуйтесь на автора, буде ще багато цікавих  історій і промиків. )))