Ну що, мої любі, чекаєте на наступний розділ?

Варто знати: він дається мені непросто.

Якщо попередні розділи вже існували раніше й не раз змінювалися, шліфувалися, переписувалися, то нові я пишу одразу в чистовик. І це значно важче.

Я не даю Алісі права на помилку.

Не залишаю їй часу на довгу саморефлексію й вагання. Рішення доводиться ухвалювати тут і тепер — без пауз і без гарантій. Можливо, саме так і має бути.

Смію вас запевнити: зовсім скоро ви зможете це прочитати.

Дякую, що лишаєтеся зі мною й з цією історією ?