✨спойлер до фіналу✨

— Дорогі пані та панове, хочу вас привітати. Оскільки ви вперше встали на землі відновленої країни відьом. Я, Вівʼєн Шарлотта ДеʼЖюссьє, донька Белли  ДеʼЖюссьє, успадкувала її справу та довела її до кінця. Разом з моїм найближчим колом, провели ритуал. Який за своїм принципом повторює той, що використали демони при утворенні Волькраана. Я запевняю вас, що зроблю все, щоб Селід розквітла. Звісно, якщо ви приймете мене, як свою володарку — ці слова звучали настільки впевнено, що подих перехоплило. Ось вона закінчила, і запанувала нервова тиша. Хтось першим почав аплодувати, а за ним й інші. На наше здивування ніхто відкрито не висказував, що проти  15-тирічної королеви.

Як дивно казати ці слова... Тепер історія Вівіан, точніше Вівʼєн добігла до кінця. Хочу подякувати всім хто був поруч. А особливо Софії та Вірі, вони підтримували весь той час поки я писала цю книгу. Я вас безмежно ціную та люблю ❤️

Цей сайт дав змогу людям зацікавитись моїм творчім світом. Як я і казала на початку, буду щиро вдячна за будь-які відгуки та зауваження. Тепер я не знаю коли повернусь, бо нарозі книг не планується. Сподіваюсь колись я знову напишу, що далі буде цікавіше

З вами була

Ваша Місс Астер❤️

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іван Павелко
30.01.2026, 18:57:15

❤️☃️❄️✨

Інші блоги
Гра - угадайка!
А давайте пограємо? Вже завтра стартує довгоочікувана новинка “Потраплянка для лиса” і я в нетерплячому очікуванні! Дуже хвилююся чи сподобається вам, хто з героїв стане вашим фаворитом та посяде окреме місце
Це вам не санаторій, пане Назаренко...
Час у камері тягнеться болісно повільно. Під стелею моїх «хором» розташоване невелике заґратоване віконце, і я спостерігаю крізь нього, як густіють сутінки. Минає час обіду, а потім і вечері… Їжу не приносять, на
Муза.
Пишить в кого яка. Моя пішла. З якого переляку? В соплях, в сльозах, ба ледве не обсерлась з переляку. Манив солодким. Не вилазить. Дулі крутить. Вилазь! Тінь Жаху треба рятувати.
"Кохання в овертаймі": повернення Кирила
— Я бажаю тобі удачі. — Я навіть чую її голос. Невже у мене почалися галюцинації?! Але я опускаю свій погляд і справді бачу її: милу й усміхнену у моїй сорочці з номером «9». — Дякую, але вона мені не знадобиться,
Рік на Букнет.
Всім привіт! Трохи із запізненням, але вчора виповнився рівно рік, як я автор на Букнеті. Ну що ж, згадаймо, як усе починалося. Але спочатку я хочу подякувати своїм читачам. Безмежно вдячна вам за те, що читаєте та коментуєте!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше