- Я тобі зателефоную, - її голос дуже лагідний і солодкий.

- Зустрінемось в суботу в будиночку у горах, Віко, - з кімнати висовується напівоголений Дем'ян. Він лише в боксерах, каштанове волосся розтріпане, а на шиї червоніється засос. Невже вони до обіду займались сексом? Шалені.

Мене кидає в жар, бо мої очі прикипають до стрункого, м'язистого тіла зведеного брата. Раніше мені не доводилось бачити голяка ні його, ні Давида. Хоч ми користуємось однією ванною, але режими дня в нас дуже різні. Зазвичай, коли я встаю, вони сплять, коли я лягаю спати, їх ще навіть вдома нема.

- Може я поїду з вами, - не звертаючи на мене ніякої уваги, Віка повертається і вішається Дем'яну на шию, палко цілує його в губи. А він обіймає її за плечі, зім'явши в кулаці її розпущене біле волосся. - У вас же ж буде місце. Ви лише удвох їдете.

- Але ми їдемо сьогодні ввечері, - відсторонює від себе дівчину.

- Не страшно, - зітхає. - Я хочу довше побути з тобою. Допоможу.

- Побачимо, - якось неохоче відповідає.

І нарешті він переводить на мене погляд і його губ торкається грайлива усмішка. І я розумію, що він помітив мене з першої секунди. І сором накриває мене з головою, бо замість того, щоб йти до своєї кімнати, я чомусь стою і слухаю їхню розмову.

- Привіт, сестричко, - звертається до мене веселим тоном. Зазвичай брати зі мною не говорять, це велика рідкість. Я для них не існую. Але сьогодні щось змінилось. - Вже встигла погризти граніт науки? А ми тільки-но прокинулись.

- Не у всіх є можливість спати до обіду, - відповідаю з невеликою охотою. - Комусь треба напружуватись у цьому житті.

Віка оглядається на мене і міряє роздратованим поглядом. От їй я точно заважаю.

Хапаюсь за пасок сумки, як за рятівне коло і поспішаю до своїх дверей. Та не встигаю відчинити їх, як з ванної кімнати виходить Давид. Теж голий, лише короткий рушник обвиває його стегна, по його гладкій шкірі обтягнутій м'язами стікають краплі води, а вологе волосся прикриває очі.

Він стрімко прямує у мій бік і я затамувавши подих, втискаюсь спиною у двері. Здається, що він, як вчора, зараз підійде впритул і нависатиме горою м'язів, тиснутиме своєю силою і владним поглядом.

Але на щастя, Давид проходить повз навіть не глянувши на мене. І я видихнувши з полегшенням швидко ховаюсь у кімнаті. Зачиняю за собою двері і повільно спускаюсь на підлогу. Прикриваю очі, але образи оголених хлопців все одно стоять перед очима.

Чому вони всі сьогодні ходять переді мною голі? Вони що знущаються? А може вони навмисно намагаються присоромити мене, натякаючи на мою незайманість і недосвідченість. Демонструють наскільки вони прогресивні, і що я від них відстала.

Про мою незайманість не знав ніхто. І лише жартівлива фраза Дем'яна все змінила. Тепер на мене дивитимуться як на неповноцінну.

Маю велике бажання закритись у своїй кімнаті на всі вихідні, що я скоріш за все зроблю.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1