Трохи темряви? Я приготував дещо цікаве

Вам подобаються моменти, коли в історії стає... неприємно тихо і навіть моторошно? Коли гумор зникає, а замість нього приходить запах смерті, дзижчання крил і розуміння, що назад дороги вже немає?

Тоді дозвольте мені трохи спокусити вас уривком із 12-го розділу книги "Оклейн: Платиновий з Ронуру".

Розділ має дуже символічну назву — "Бенкет для мух".

Уривок 1. ❣️

Три тіла з відкритими очима.

Розкидані, забуті…

Над ними бенкетували мухи, злітаючись у цілі хмари. Вони повільно кружляли, сідаючи на обличчя загиблих, затримуючись на ранах, немов перевіряючи, чи не ворухнеться здобич.

— Бенкет для мух… — тихо мовив Червоний, вдивляючись у тіла. — То ось яких комах я відчув.

Хорайзен підійшов ближче, з надією та страхом. Він став просто над мертвими, інстинктивно прикривши ніс рукою від важкого смороду. Полум’я в його руці здригнулося, відбиваючись у мертвих очах.

Атмосферно, правда ж? А це ви навіть половини всього того добра не бачили...

Знаєте, в мене не одноманітні історії. Ні. Емоції завжди змішуються та змінюються. Десь весело, десь серйозно, десь драматично, а десь вайбово і приємно! До речі, аналіз та роздуми у персонажів теж присутні. З повітря здібності ворогів не беруться.

Поки платиновий  ховав трофей у рюкзак, він кинув погляд на берсерка:

— До речі… ти ж повинен був відчути Ткача своєю магією крові ще до того, як ми спустилися в підвал. Хіба ні?

Мисливець зсунув маску нижче, замислюючись.

— Я й сам задаюся тим же питанням.

Воїн закрив рюкзак і випрямився:

— Ну, панцир у цих павуків поглинає магію. Через це більшість заклять по них майже не працює. Можливо, він і блокував твоє сприйняття.

Що ж, це Оклейн! В цьому світі безліч цікавого, яскравого і темного. Та зараз не про це.

Продовжимо говорити про 12-й розділ... І ось стоять герої перед вибором: повернути назад, забравши тіла… чи йти глибше, щоб виконати поставлене завдання.

— Ми заберемо їх на зворотному шляху, — тихо сказав Червоний. — А поки що маємо зосередитись на тих, хто ще може бути живим.

О так. Класичне виправдання. Саме з таких і починаються найкращі трагедії! ☝️

Що ж, читачі-ветерани (так, мої чортята й демонята, як я їх називаю) зможуть упізнати знайомі моменти з книги, а випадкові мандрівники зможуть потрапити в мою пастку.

Ой... тобто матимуть шанс зацікавитися і розпочати подорож у всесвіт Оклейн! ☘️

Запрошую до історії "Оклейн: Платиновий з Ронуру", адже події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів!