Останні два дні

Як і казала раніше. З першого лютого тут залишаться лише ознайомчі фрагменти усіх книг з циклу про Ірину. Дуже сподіваюся, повна версія буде доступна пізніше вже як друкована книга. Або хоча б в електронному варіанті на моєму власному ресурсі. 

А поки що - нові розділи "міленіуму". Так мені шкода, не покажу, що було далі. Але, можливо, опублікую фінальний розділ. Бо він вже готовий. Подражню трохи. Тому щя вся книга від початку до кінця навряд чи тут зʼявиться. 

Доречі, ви ж памʼятаєте: всі зацензурені епізоди у моєму власному виданні я поверну. Вони збережені. І з часом всі бажаючі зможуть прочитати, що було написано в оригіналі, але не пройшло публікації за правилами платформи. 

Доречі, я з ними згодна. Це дійсно брнутально. 

З любовʼю, Єва

"Вона спустила вниз джинси, зігнула коліно, підставляючи стегно ближче. І Лера побачила на блідій шкірі вже з десяток багряних запалених крапок, набряклі темні лінії вен і капілярів. Вдома, в "стінці "стояв товстий-претовстий довідник фельдшера, надрукований ще в 1937 році. Мама колись принесла з бібліотеки, пошкодувала списану літературу на смітник викидати. Лера любила його читати в дитинстві. Там описувалися абсолютно всі хвороби та травми у світі, навіть аборт й пологи, а потім – методи лікування. Про абсцеси у наркоманів теж було, тільки Лера погано пам'ятала сенс, вона тоді пропускала ці поділи, пологи цікавили більше. А тепер пошкодувала, що довідник далекий і немає можливості перечитати. Хоча що б це дало їй? Адже Рита й так уже…

 Вона дивилася на неї благаюче і ненавидяче одночасно, так сильно прикусивши бліду губу, що знизу тоненька шкірка лопнула і на підборіддя витекла крапелька світло-червоної крові. І Лера сильним, різким рухом увігнала голку в її тіло, рішуче натиснула на поршень. Спочатку Риту било дрібне тремтіння. А потім вона почала розслаблятися. Притулилася до дверцят туалету, заплющила блаженно очі, зітхнула.

– Не спи! - смикнула її за руку Лера. - Застібайте штани й підемо! Я хочу встигнути на останню пару. "