Дорогі читачі та прохожі глядачі, маю повідомити, що другий розділ книги "Оклейн: Платиновий з Ронуру" отримав раптове оновлення. Що саме змінилося і чому?

Нууууу...

Власне, я додав думки нашого головного героя — Хорайзена. І описав його ставлення до свого платинового рангу з невеличким натяком на події, які до цього привели. 

Ось оновлений фрагмент другого розділу "Тіні Крона":

— Божечки… — зітхнула Еріда. — Я досі не можу повірити, що мій хлопчик дійшов до платинового рангу… і тепер може дозволити собі таку красу.

«Дійшов…» — подумки повторив він.

Перед очима майнула не зала гільдії й не урочисті слова про ранг, а криваве каміння, обірвані крики і порожні погляди тих, хто більше ніколи не повернеться.

Платиновий ранг важив більше, ніж будь-який обладунок. І тиснув значно сильніше.

Хорайзен ледь помітно видихнув і відвів погляд, не дозволяючи цим думкам затриматися на довше.

— Це не лише для краси, мамо, — озвався він швидше, ніж зазвичай. — Оріхалк не просто блищить. Він легкий, але міцний, як драконячий панцир. І магія крізь нього майже не проходить…

Вона підійшла ближче й легенько торкнулася полірованого наплічника, ніби перевіряючи, чи справжній.

А Хорайзен продовжив:

— Я за нього багато виклав… навіть більше, ніж мав, але друзі з гільдії допомогли.

— Так, так… Але головне, що ти цілий. А решта — наживне.

Цей фрагмент з’явився не просто так. Він допомагає краще зрозуміти, через що Хорайзен пройшов до початку основної історії, і чому платиновий ранг для нього має більшу вагу, ніж могло здатися спочатку.

Саме ці думки відлунюють у 12-му розділі "Бенкет для мух" і знову повертаються в 15-му — "Гостинність підземелля".

Запрошую до історії "Оклейн: Платиновий з Ронуру", адже події та сюжет обіцяють бути багатогранними: від сміху і жартів до драми та жахів!