Цікаве з книги "Полювання на Місяць"

– Так-то так…але все одно, ви себе показали мало ефективними, і це треба визнати, – сказав іронічно Сова.

– Так, добре, пан ефективність! Ти ж не вгомонишся! Ми провтикали з об’єктивних причин невідомого науці монстра, – закотивши очі, сказала Килина, – Але і ти… не надто досяг успіху, коли зустрів цю почвару. Якби не ми, то ти б тут важно не стояло і варнякало! – резонно помітила Килина.

– Гей, в мене було все під контролем! – не без іронії відповів Сова.

– Не знала, що валятися на полу і знаходитися в кігтях чи мацальцях небезпечної почвари, це називається під контролем! – с сарказмом пирхнула Килина.

 Тим часом, Богдан з Юлькою дивились з цікавістю то на Сову, то на Килину здається їм було цікаво чим ж ця словесна перепалка скінчиться. Бо тут явно зійшлися два невгамовних.

 Юлька з цікавістю хруснула чіпсами.

 Килина подивилася на подругу з німим питанням, мов це що?

– Йой, та я коли нервую мене на хавчик пропирає. О-ось,– зізналась Юлька та знітилась.

– Якщо тебе сьогоднішня тема зборів тригерить, ти можеш не бути тут присутня. Все ж та погань на тебе напала і пройшло не так багато часу. Я зрозумію. Тобі потрібен час оговтатися, – запропонувала Килина Юльці.

– Ні, все добре! Я впораюсь, якраз за допомогою цієї пачки чіпсів! – відповіла Юля та посміхнулася.

– А в мене питаннячко...а мацальця у тої почвари були як тентаклі чи нє? – це вже озвався Богдан, ще з таким розумним виглядом задав це питання, наче він професор та перебував на науковому консиліумі

 Килина повільно повернула голову в його сторону та подивилася на нього, як на ідіота.

– Так, а що таке тентаклі? – перепитала Юлька.

 І Богдан показав їй на своєму смартфоні, Юлька пискнула не то з радощів побачити ілюстрацію з ними та їх застосування, ні то від з жаху.

 Килина тяжко видохнула і шльопнула себе по лобі.

– Які ви ще діти! – вирвалося з неї.

– Так що, Сова? – спитав Богдан і покосився в сторону мисливця, єхидно посміхаючись.

 Той подивився уважно на Богдана та відповідає:

– Скоро сам дізнаєшся, як підемо в лігво тої погані, – іронічно всміхнувся.

– Так це зрозуміло, але все ж цікаво які в тебе відчуття були, після тісного знайомства з тентаклями? – не вгамовувався Богдан, який мабуть хороброї води хильнув.

– Так… ще один хентайний жартик, і буде в нас трилер з елементами яою! – відповів з іронію Сова.

 Але тут різко знов хруснула чіпсіною Юлька – Богдан та Сова виразно подивилися на неї, а вона запродувала їм чіпси.

 Але, поки мої друзі і Сова обмінювалися «люб’язностями» – я далі глибше провалювалась в свої негативні емоції. Які мене заполонили, аж того гляди захлинуся. А зайве нагадування того, що Сова ледь сам не зварився в кислоті – не робити мій стан краще. Я нервово зітхнула, почув це нагадування. Це ще окрім того, що моя пам’ять невчасно нагадала про Марко, так ще і це.

---------------------------------

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/polyuvannya-na-msyac-b411827