"Чарна". Рецензія

«Чарна» https://booknet.ua/book/charna-b434278  - твір Діани Козловської, з творчістю якої я знайома давненько, тож взяла його на рецензію на марафоні https://booknet.ua/blogs/post/363457 не вагаючись . Рада за авторку, що вона довела його до певної завершеної форми у вигляді першої книги.

Роман написаний в жанрі темного фентезі з елементами психологічної драми. Перед читачем відкривається світ, де панує жорстокість, брехня і соціальна нерівність, а перед героями стоїть задача спочатку в ньому вижити, а далі або зруйнувати, або змінити на краще (що саме – буде видно в наступних книгах).

З перших сторінок читач поринає у вир емоцій і рефлексій головної героїні, Ханни Мор, і разом з нею переживає злети та падіння, набуття і втрати рідних, друзів, кохання. Колишні діти перетворюються на мужніх воїнів, проходячи через важкі випробування. І це не тільки виснажливі тренування, це передусім вміння приборкати свого внутрішнього звіра, подолати найпотаємніші страхи і комплекси, що сформувалися з дитинства.

«Поки б’ється серце – вогонь не згасне» - гасло, що не звучить пафосно. Це може бути як умовою важкого випробування, так і сенсом життя – живи по повній, палай, даруй тепло ближнім до останнього подиху.

Твір сподобається тим, хто полюбляє поринути в емоції. Тут їх стільки, що інколи здається, що вони переливаються через край. В якийсь момент у мене виникло бажання порахувати, чи є в книзі розділи, в яких ніхто не плаче? Але це вже особисте, авторське – з моїх героїв видавити сльозу дуже важко) А тут не плаче хіба що король і деякі потвори.

Інколи рефлексії головної героїні доволі сильно сповільнюють сцени, події в яких розвиваються блискавично. Перед усім це відчувається під час боротьби з потворами. Проте в більшості інших сцен переживання Ханни вписуються доволі гармонічно.

Оті велетні, що йдуть на місто і ковтають людей, дещо нагадують «Атаку титанів», але в першій книзі про їхнє походження читач не дізнається. Для цього прийдеться читати наступну книгу.

Окремо слід сказати про гарно представлених героїв. Кожен з них по своєму харизматичний, має свою історію, свої особисті страхи і мотивації до тих чи інших вчинків. Авторка не пожаліла часу і зусиль, щоб зробити гарні візуали, але і без них як Ханна, так і її друзі та вороги прописані текстом влучно і об’ємно.

За побудовою стосунків виникають деякі асоціації з «Пухкенькою»: головна героїня ніяк не визначиться, кого вона кохає, а хто її друг. На місці Ханни можна уявити Каю, якій стерли пам’ять і протримали в бідному районі Дредмуру на дієті. Під боком відданий сусід, але є ще й коханий. І обидва милі симпатяшки)

У підсумку можна сказати, що це твір про дружбу, любов, довіру, прощення, але і про помсту, боротьбу з самим собою і самопожертву, про все те, що хвилює Young Adult і не тільки їх.