Один день з життя героїв

Привіт всім вирішила вам розповісти про один день з життя фіктивного подружжя: Матвія і Аліни. З роману Кохання без імені

07:10
Аліна прокидається першою. Не тому, що любить ранки — просто так легше не перетинатися з поглядами. Вона варить каву на двох. Звичка. Не жест любові. Не протест. Просто порядок.
Матвій виходить зі спальні пізніше. Вітався коротко. Без дотику.
— Дякую, — каже, беручи чашку.
Вона киває. Вони не сідають разом.
08:30
Вони виходять з дому разом — це важливо для «картинки». Сусіди мають бачити пару. Матвій відчиняє двері, пропускає Аліну вперед. Чемно. Коректно. Як з жінкою, яку не можна торкатися.
У машині — тиша. Радіо грає тихо, але ніхто не слухає.
10:15
Матвій у майстерні. Картини — єдине місце, де він чесний. Аліна пише йому повідомлення:
«Сьогодні ввечері Клара дзвонила. Хоче, щоб ми прийшли на благодійний вечір».
Він відповідає коротко:
«Добре. Я буду».
Байдуже. Жодних емоцій.
13:40
Аліна обідає з колегою. Коли її питають:
— Як чоловік?
Вона усміхається правильно:
— Працює багато.
І цього достатньо.
18:30
Вони знову разом — уже вдома. Матвій переодягається, Аліна поправляє зачіску. Вона бачить його у дзеркалі. Він бачить її. Вони не зустрічаються поглядами.
— Ти гарно виглядаєш, — каже він.
— Дякую, — відповідає вона.
Ніби чужі люди, які знають, що треба говорити.
20:00
На заході вони — ідеальна пара. Легкі усмішки. Його рука на її талії — обережно, для фото. Вона трохи напружується, але не відсторонюється. Це частина ролі.
Хтось каже:
— Ви так гарно виглядаєте разом.
Матвій відповідає:
— Нам пощастило.
Аліна мовчить.
22:45
Вони повертаються додому. Знімають маски разом із пальтами.
— Ти втомилась? — питає він.
— Трохи.
Вона йде у спальню першою. Він залишається у вітальні ще на кілька хвилин. Дивиться на зачинені двері. Не стукає.
00:10
Вони лежать поруч. Між ними — відстань у кілька сантиметрів і кілька років невимовленого.
Аліна думає: «Я більше не чекатиму».
Матвій думає: «Я вже запізнився».
ЯК ВАМ?

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лана Рей
27.01.2026, 21:45:50

❤️❤️❤️❤️

avatar
Оля Пасічник
27.01.2026, 17:33:44

А фото супер, лише спинами торкаються я кожний боїться озвучити те, що мучить їх роками.Дякую

avatar
Люмен Белл
27.01.2026, 16:55:52

Цікава подача)

avatar
Кетрін Сі
27.01.2026, 16:40:28

Цікава ідея! ♡☆

Інші блоги
Питання до авторів
Колеги, стало цікаво, як у вас це працює. Ви більше про паперові книги чи залишаєтесь в електронному форматі? Працюєте з видавництвами — чи видаєтесь самі? Якщо з видавництвами — як це у вас склалося? Це був свідомий
Новий розділ вже на сайті ❤️ Солодка гра...
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ вже на сайті «У ліжку з босом» — Ти щойно запропонувала пограти, — прохрипів він, насуваючись на мене так, що я відчула жар його тіла крізь тканину сорочки. —
Що сказав Джиму директор театра?
І чому юнак досі не зламаний духом дивного маєтку ван дер Кімів? (Дуже сподобався арт. Бо сьгодні Джим знову буде грати п'єсу для одного особливого глядача) “Спочатку йому хотілося кинути їдке: «Та й не дуже-то
Магічні Суми тепер можна... слухати!
Вітаю, друзі! Сьогодні в мене особливий день. Я вирішила, що історія про каву, вовкулак та затишні (і не дуже) дворики Сум заслуговує на власне звучання. Тепер «Магічні Суми» — це не просто текст, а повноцінний аудіосеріал. Перша
Автори, якими я захоплююсь
Кожен з нас може згадати авторів, які надихнули його на щось нове, стали маяком у темряві та дороговказною ниткою на творчому шляху, або ж їхні книги просто влучили в саме серденько й надовго осіли у верхніх слоях підсвідомості.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше