Що за планами?

Вітаю! Це буде блог про плани та думки вголос.

Після того, як я дописав Хуртовину, я нічого не постив і не викладав. Так, інколи підмяукував щось у блогах - не більше. Не це була об'єктивна причина - я працював над творами.

І, якщо чесно, відчуття такі, наче з мене душу висмоктали... Бо... От чхати я хотів на усіх хейтерів ШІ - особисто я готовий захищати ШІ у перших рядах. Бо коли ти сам передивляєшся власний твір - це, звісно, добре. Але коли я зробив це через геміні та жпт - я сидів якось отак:

 
(в руках був мій твір)

І було складно, якщо чесно. Бо роботи багато (а попереду ще більше). Зараз я закінчую редагувати мою улюблену серію - "Леді замку Саммерфелл", а саме першу книгу. Потім, коли я закінчу (планую сьогодні-завтра це зробити). В цілому, візуали до більшості частин ви вже можете подивитися (якщо частина має приписку "Частина" - вона відредагована). Потім я планую почати писати Другу частину Хуртовини. Але цю справу я буду поєднувати з перевіркою другої книги "Леді замку Саммерфелл", а також хочу інвестувати трохи сил та часу в соцмережі, бо... ну потрібна кров у вигляді підписок. "Сани готують влітку". Отже, коли вийде друга частина Хуртовини я вам не скажу, але вона вийде - сюжет готовий, його тільки "на папір" покласти. 

А тепер ще трохи думок вголос. 

1. Що робити після Хуртовини?
Відповідь: планую одне з двох.

Або "Вавилон" - фантастика у стилі кіберпанку. Історія на... ну років сто. І хоч книг у тій серії буде чимало, але я ще поки думаю над сюжетом. Це, звичайно, також буде дарк-роман. МІЙ дарк-роман, без отих от альфа-рембо-перевертнів. Хоча... Рембо буде... 

Або планую в голові ще цикл... Ну як би це назвати... Давайте скажу так, як задумував в голові: "дарк-роман + дарк-фентезі в стилі Dark Souls та розмахом Гри Престолів". Тут вже трохи складніше буде, бо ідея свіжа. 

2. Думка: Як люди докотилися до романтизації міфів та містики? (неочікувано, чи не так?)

Одразу скажу, це не хейт авторів минулого. Це просто роздуваю жарти і, паралельно із цим, виказую свою думку про певного роду твори.

По-перше, хочу сказати, що для мене містика (мавки, нявки, грифони, дракони, русалки, гідри, німфи, сирени та інше) не більше ніж вигадка. Божевільна, хоч і цікава.

Але блін... "Лісова пісня" і їй подібне??? Ви серйозно? 
Ні, щоб усе було цивільно, я спеціально загуглив, щоб от точно не говорили, що я прискіпливий. 

"

Основні відомості про твір:

• Жанр: Драма-феєрія (казково-фантастична драма).
• Тема: Зворушлива історія кохання, а також взаємодія гармонійного світу природи та дисгармонійного світу людей.
• Ідея: Возвеличення чистого, щирого кохання та краси природи. Засудження духовної обмеженості, зради та споживацького ставлення до життя.

"

ще й так красиво описано... "казково-фантастична", ну як не закохатися в такий опис?

Втім, побуду невеличкою ложкою отрути у діжці меду. 

Вікіпедія: "Ма́вка, також на́вка, ня́вка, лісова русалка — істота української міфології, близька до русалки, в образі гарної оголеної дівчини чи дівча, вдягненої в довгу білу сорочку з довгим розпущеним волоссям. Згідно з народними повір'ями, на мавок перетворюються душі утоплениць та дівчаток, померлих без хрещення."

І тепер в мене тільки одне реакція на цей твір:

Давайте я поясню свою позицію. Я... ммм... не дуже полюбляю рожеві окуляри. Тому ця історія виглядає для мене так, як виглядає: "Хлопець перграв у "клуб романтики" й вирішив заромансити труп втопленої дівчини, який лячний до жуті (в мавки немає шкіри на спині, тому видно усі органи та нутрощі) і ще й має базове налаштування вбити його!"

І можливо ця історія гарна і несе позитивні уроки (я вже не пам'ятаю, що там в тій пісні було, бо я це ще зі школи пам'ятаю) але сама історія запам'ятовується мені не як позитивна історія... А як кріпота! Романтичного в ній стільки ж, скільки в яой-манзі де один з партнерів - кактус. (яой - фу-фу-фу. імхо. (юрі - фу-фу-фу також. імхо)).

І от тут, можливо, дехто вже згорів (не від яоя та юрі, а від мого відношення до подібної літератури) і побіг строчити гнівний коментар. Вам я задам наступне питання: "А яке б у Вас було ставлення, наприклад, до твору, який би також ніс світле та добре через божевільні приклади. Наприклад тему того, що коханню будь-який вік покірний, де головними героями були б мати та син? Ну або батько й донька - без різниці! (додаю інцест до яоя та юрі - фу-фу-фу!)". 

Ну типу так я бачу усі ці речі... Романтизувати подібне... ну якось дивно...

Хоча знаєте... Цікаве питання...

У США якось проводили опитування: "Якого б дикого звіра ви могли б побити?". Я пам'ятаю, що там кремезні качки (не птахи, а "жителі спортзали") казали, що налупцювали б ведмедю... І мені цікаво......

Який шанс накидати мавці?

Ну типу серйозно! Наскільки це сильний супротивник, якщо не вестися на її красу?

Хммм... Цікаво буде це почитати в коментарях)

3. Персонажі на сторіччя.

Я знаю 1 персонажа, якого... ну не знаю... я подібних більше ніде не бачив... Настільки глибокий, наскільки й пропрацьований в деталях персонаж. При цьому - це персонаж заднього плану. Але без нього історія б завалилася як хатинка з соломи у сильний вітер. Про кого я?

А! Спіймав! Хто ностальгію відчув!)))

Не знаю, ну такий дядько Айро чудовий персонаж, що я не можу! 

Ну... Власне ось і все... Напевно варто казати "Прощавайте"?

Ні... Не так... Мені так не подобається...

До наступного блогу, шановні пані та панове!

З Вами був Марк Лис!

Підписуйтеся :)
(разом ми накидаємо мавкам)