Кінець близько! (і меми також)

І ні, назва цього поста - не нісенітнеця божевільного. Це я так показую, що вже виклав передмову та першу главу останньої книги з циклу "Леді замку Саммерфелл". Без жартів, пишаюся усім цим циклом. Коли я його починав, я планував усього лише 3 частини, де кінцем буде весілля Найро та Селли. Хто ж знав, що вже під кінець першої книги моя історія почне якось жити без мене, а герої почнуть розвиватися так, як я навіть і не здогадувався. 

В цілому, за оригінальним сценарієм, багато чого не мало б відбуватися. Перше, що я зараз можу пригадати — Ріам не мала б втратити ногу у тому темному лісі. І Кірена не мала б загинути. Звісно, що тоді в планах не було ані Іохана, ані... Ізольди... (мені більше за всіх там шкода Ізольду... Хоча здавалося б — персонаж третього плану). 

Та годі із сумним. Книга виходить, цикл завершується, я щасливий! В планах вже є ще один цикл, але то буде хоррор, а я полюбляю писати хоррори. А також ще є у планах два інших хоррори. Не цикл, але повинні будуть вийти непоганими. Ну все, ось вам мем наостанок, я ж знаю, що ви тільки за мемами і приходите сюди))

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Відкрив передплату. Ось арифметика
Сьогодні о девʼятій ранку на другому томі відкрилася передплата. Пишу про це один раз, щоб далі не повертатися. Спершу те, що не змінилося. Перший том — усі двадцять сім глав, триста девʼяносто одна тисяча символів,
День 2. Спогади, які повертають до життя ✨
Любі мої! Перші три глави вже на сайті, але мені так хочеться поділитися з вами ще одним маленьким, але дуже важливим фрагментом з сьогоднішнього викладу. Після душного Києва та важкої розмови Уляна нарешті виривається
✨між довірою та болем...✨
Всім привіт! Я знову до вас з новими розділами Аварії на дорозі долі, де на вас чекають несподівані повороти й непрості випробування героїв. Сподіваюся, у вас усе добре й ви знаходите час для відпочинку та улюблених книжок.
Від тебе смердить довбаним грейпфрутом
Холодний край його металевої маски повільно ковзає вздовж моєї шиї, поки він важко вдихає мій запах. Я завмираю від обурення. — Від тебе смердить довбаним грейпфрутом, — повідомляє він із такою серйозністю, наче
Глава 8 - Опублікована!
Ми перестали підійматися вгору. Тепер просто їхали вперед. На ніс упало щось мокре, і я мимоволі подивилася на землю. Сніг. Хоча це й не дивно. Ми фактично в горах, а тут сніг — звичайне діло. Долоні
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше