Додано
25.01.26 21:58:00
Поспішайте! До завершення дії знижки 2 години.
Остання знижка в передплаті на історію "Тебе кохати заборонено. Продовження історії буде завтра.
Мені ніколи в житті нічого так не хотілось, як зануритись в цей плед разом з нею. Чи ні. Навіть не так... Я мрію стати цим пледом і обіймаючи торкатись її тіла. Ковтаю тягучий ком і облизую губи. Це просто капець . Хочу її. Дивитись, торкатись, цілувати, пестити... Не впевнений що довго ось так витримаю.
В якийсь момент наші з Євою погляди зустрілись і ми зависли. Тіло напружилось а в грудях пожежа. В її красивих очах відбивається полум'я . Мені здається, що вона не просто розуміє що зі мною відбувається, але й відчуває те ж саме.
- Владиславе Андрійовичу, а ви граєте на гітарі? - раптом запитала Женя і цим перервала весь магічний момент. Я прочистив горло.
- Ну, колись вмів, але вже дуже давно цього не робив.
- Клас! - підхоплює Іван. - Оресте, дай нам свою гітару.
- Та ні. Я вже навіть забув як її тримати.
- Саме час згадати. - каже Шупер і протягує мені свій інструмент.
- Давайте, Владиславе Андрійовичу. Покажіть майстер клас. - вигукнула Вероніка і я знов подивився на Єву. Дівчина посміхається. Ну що ж, я зроблю це. Кілька хвилин думав що б це зіграти і обрав пісню гурту Плач Єремії "Вона". Спершу трохи побринькав щоб налаштуватись і згадати струни, а потім почав. Колись я цим клеїв дівчат в гуртожитку. В мене це гарно виходило. Не лише клеїти , але й грати. А потім , робота в технікумі, проблеми з батьком, та й взагалі, бажання не було. А зараз з'явилось.
Всі спершу мовчки слухали мене, а потім почали підспівувати. Я ж знов кидав погляди на своє помутніння, щоб вона знала, що співаю я для неї. Так і було. Єва не співала. Вона просто сиділа і гіпнотизувала мене поглядом. І це чорт забирай було до біса приємно. Такий її погляд.
- Владиславе Андрійовичу, ви крутий чувак. Це було бомбезно. - крикнув Орест і всі розсміялись.
- Ну... дякую, Шупер. Не чекав почути такий комплімент від чоловіка. Навіть якось... Дивно. - всі знов регочуть і я теж.
wmQ4a7Lj
Моя дика пантера KUPSHIAc
Тихої ночі!
Бережіть себе і своїх близьких.
Тетяна Калинова
2944
відслідковують
Інші блоги
Листопад — це такий собі місяць роздоріжжя. Для когось він пахне мокрим листям, дощем і холодом, що пробирається під пальто. Це туман, який огортає голі дерева, що немов вирушають на вічний спочинок. Сіре небо, калюжі
За кілька днів, зібравши в кулак рештки мужності, я прямую до кабінету господаря замку... На мені знову та сама сувора темно-сіра сукня — одяг, що нагадує про мої обов’язки, а не про наші нічні шаленства. Я стукаю у двері,
Буває, що дуже хочеш, аби винним виявився конкретний чоловік. Ви колись так хотіли? Мира хоче. У справі дванадцятирічної давності був ідеальний підозрюваний: ревнивий колишній, без алібі, з погрозами при свідках. Тепер
У мене це сцени, де герої майже торкаються, але не можна. Я пишу детектив із повільною романтикою. Мої герої ненавидять одне одного вже дванадцять розділів, і щоразу, коли вони опиняються ближче ніж на метр, я переписую
Вітаю! Взагалі-то я не люблю писати блоги і починаю з цієї думки майже кожен свій блог. Але! Сьогодні вийшов 19-й розділ «Миті віддзеркалення», і це дуже гарячий розділ ❣️❣️❣️ А ще я люблю на дозвіллі генерувати

1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЩиро дякую ❤️, Натхнення вам і якнайбільше читачів
Ira Ivanys, Приємного читання. Щиро дякую!❤️❤️ ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати