Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті.

Приємного читання!

---------------------------------

– Ага, вільний, тільки не можу вийти з будинку. Та навіть посяти сам сходити без нагляду цього, – і я кивнув на Даріеля, який грав свою традиційну гру, ігноруй мене. – А ще мої люди все ще в підземеллі!

– Ну милий, ти прямо бажаєш все і одразу. За більше благ, тобі доведеться попрацювати! От доведеш свою вірність і прихильність мені, отримаєш більше свободи. А твої друзі кращі умови, – запевнила відьма.

– Так...і що ти хочеш? Дай, вгадаю…когось вбити чи покалічити? – і я  виразно вирячився на Даріеля.

– Ні, солоденький, лише ось...– і вона поклала коробочку і штовхнула мені.

 Я накрив її долонею і здивовано подивися.

– Розкрий.

 Я відкрив кришку та побачив витончене срібляста кільце з візерунками.

– Хм...і що це?

– Просто кільце, надінь його, як знак приналежності служіння мені, – пояснила Розанна і хитро посміхається.

 Я нахмурився.

– Але ж це кільце не підійде ні на один мій палець, воно якесь занадто  широке, – здивувався я.

 Розанна саркастично пирхнула, щось мені це не подобалося. Якесь погане передчуття прокинулося в мені.

 Даріель ледь помітно припідняв куток рота.