— Сподіваюся, вам ніколи не доведеться обирати між роботою і власною дитиною.

Асистент поруч напружується.

Макс дивиться на мене кілька секунд — уважно, оцінююче, ніби намагається зрозуміти, звідки цей удар.

— Я не змішую особисте й бізнес, — відповідає він сухо.

— Звісно, — усміхаюсь я. — Вам простіше. Ви ж не з тих, хто ночами рахує дрібні купюри.

Я не чекаю відповіді.

Розвертаюсь і йду.

Серце гупає в грудях, але спина рівна.

Нехай запам’ятає.

Нехай хоч раз подумає про мене не як про рядок у резюме.

На вулиці холод пробирається під пальто. Я глибше кутаюсь у шарф і дозволяю собі кілька злих думок.

Щоб у тебе з’явилась дитина, Максе Рейнхарде.

Несподівано.

Щоб вона плакала вночі.

Щоб ти губився в супермаркеті біля полиці з дитячим харчуванням.

Щоб ти раптом зрозумів, як це — бути відповідальним не лише за прибутки.

Я йду тротуаром, і його запах досі тримається десь у пам’яті — теплий, дорогий, чоловічий. Аура контролю і сили, яка притягує навіть тоді, коли знаєш, що такі чоловіки ламають.

І мені раптом стає страшно не від безгрошів’я.

А від думки, що якби обставини були іншими… я б могла захотіти такого, як він.

Додавайте в бібліотеку! "Його несподівана донька". Що буде з заклопотаним бізнесменом у якого несподівано з'явиться дитина?