Так склалося, що якщо ви хочете писати і у вашому творі має бути щасливе кохання - ви маєте бути чоловіком) Якщо ви жінка - окей, пишіть, але знайте - ви авторка жіночих романів у м'яких обкладинках.
Єдина можливість жінці не написати жіночий роман - це бути жорстокою. Страждання, поневіряння, якщо кохання - то лише нещасливе, ніяк інакше. Ви мусите бути чоловіком більше, ніж самі чоловіки - лише тоді ви творець літератури))
Чому, скажімо, " Мадам Боварі" Г.Флобера, "Коханець леді Чатерлей" Лоуренса, "Дамське щастя" Е. Золя, твори Гі де Мопассана - не жіночі романи, а просто романи з великої букви? Тому що автори чоловіки.
Чому "Віднесені вітром" Маргарет Мітчел - роман? Тому що в кінці все погано.
Чому "Анжеліка" - роман? Тому що там автори Анн і Серж Голон ( так, тепер вже зрозуміло, для чого був Серж)
Чому Леся Українка - не автор жіночих романів? Ну, попробувала би вона хепі-енд зробити - дізналася б))
А твори, скажімо, Джейн Остін, Даніели Стіл, більшості сучасних авторок - якраз жіночі романи з маленької букви. Тому що там в кінці всі щасливі.
І там, і там - глибоке вивчення історичної епохи, світогляду, психології. Прекрасний стиль письма. Описи, занурення у внутрішній світ героїв, їх мораль. Іноді детективна лінія, для якої потрібно вивчити цілу галузь специфічних знань.
Але ця зневажлива характеристика стосується саме творів авторів-жінок, у творах яких є кохання і хепі-енд. І, здається, ці два фактори - визначні. Якщо немає хепі-енду, то ок - ви пишете літературу, навіть якщо ви жінка. Натомість, якщо ви чоловік - то ви апріорі жіночий роман написати не можете, нехай би там і був хепі-енд. От, Майн Рід, наприклад. Він же не жіночі романи писав? Або А. Грін. "Асоль" - не жіночий роман. А спробувала б його жінка написати))
Можна зауважити, що я тут згадую метрів, а є повно менш якісної літератури, вся цінність якої саме в "рожевих шмарклях кохання". Ну ок. Але ж ніхто не подивиться зневажливо на автора умовного "зомбі апокаліпсиса", хоч в нього там мізки з кров'ю і слизом стікають зі сторінок. Чи автора умовного міксу "джеймса бонда+літрпг" з мінімумом психології і максимумом стрілялок. Ну так, можливо, це не шедевр, але цілком адекватно. Справді?))
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ вважаю, що не щасливий кінець грає вирішальну роль. Чоловіки автори пишуть своє бачення більш мабуть емоційно, а жінки детально, так як ми боїмося щось забути. У мене є знайома подружня пара, вони пишуть психологічні статті. І одного разу вони вирішили описати свою історію кохання. Ми з чоловіком читали, і те, як описав саме знайомий, було не просто щіро, а неймовірно емоційно. На певних рядках я плакала, хоча таке буває дуже рідко. Її ж рукопис, був про спогади, сварки та важкі моменти життя, як вони їх вирішували. Так, читати було цікаво, тим паче після його рукопису, але мені його робота дуже запамяталася. Вони потім написали спільну руботу і вона була прекрасна, роздрокували на сгадку. Усі ми різні. Кожен твір, роман має право на визнання. Але ж і визнання буває тоді, коли може чимось зачипити, запамятатися.
Olena I, Що зайвий раз підтверджує, що талант і світосприйняття не завжди "типово гендерні"
Напишу про свій досвід упередженого ставлення: коли зібралася подавати книгу до друку, треба було зібрати хоча б 2-3 відгуки від людей, повʼязаних з літературою.
Домовляюся з одною читачкою. Каже:
— Скидуй мені. Що там, роман?
— Так.
— Жіночий?
— Ні. Про…
— Про любов?
— Та ні. Це антиутопія, там є політичний конфлікт.
— А. А якісь стосунки між чоловіком і жінкою є?
— Ну є, але другопланові.
— Ну я ж кажу, що то любовний роман. Про що ще вам писати?
Це був єдиний випадок такого упередженого ставлення. Гадаю, що справді знаючі люди вміють тверезо й належно оцінювати літературу незалежно від статі автора.
Для розрядки: десь плаче чоловік-автор, бо написав жіночий роман, а спеціалісти його все висувають у високу соціальну літературу)
Asashell, Ахаха))
Якщо чесно не до кінця розумію посил у Вашому тексті :)
На кожен товар, свій покупець. І це Ви самі вирішили поставити Джейн Остін в "рОМАНИ"? :))
З Вікіпедії:
«Гордість і упередження» належить до книг класичної літератури, які найбільше подобаються аудиторії: на початок ХХІ ст. у світі продано понад 20 млн примірників. Посідає номер 9 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік[7]. А також № 2 у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії[8][9].
Мені здається, що можливо таки з "Гордість і упередження" потрібно працювати над "упередженням" і все буде ок :))
Валеріан Надмогильний, Ну то респект вам, підтримую)
Згодна. З кожним. Словом.
О, ви зачепили дуже важку тему.
Скажімо так, возвеличують чоловіків самі жінки. І зараз я скажу, чому так думаю.
Візьмемо письменницький чат, де є і жінки, і чоловіки.
Я висловлюю думку, але вона не сприймається адміном, яка жінка. Через годину приходить чоловік, висловлює ту ж думку, і адмінша розсипається шмарклями та захватом, як це геніально...
Так що тут не на чоловіків треба наїжджати, а на більшу частину жінок, які досі мають комплекс меншовартості і аж занадто боготворять пі*юноносців
Дієз Алго, Ну і у мене про те ж. Жінкам занадто довго та вигадливо нав'язували, що ми гірші. Тож так і виходить, що навіть у письменництві є різниця
В мене трошки інше бачення. І питання не в хепі енді.При всій повазі до жінок - в більшості з них - література дуже гарно прописана емоційно, але при цьому поверхнева - не чіпляє глибоко. Тому швидко забувається.Чоловікам краще вдається поєднувати і емоції, і смисли. - які зачіпають серця і залишаються глибоко.
Мені не дуже цікава світова та українська класика - тому зроблю висновки по світу фентезі - де домінують чоловіки - Толкін, Сапковський і так далі. Але наприклад моїй улюбленій Урсулі ле Гуїн вдалося поєднати ці речі - і для мене вона входить в топ світової класики.
Герман Харрінгтон, Це художнє порівняння, щоб донести до вас те, що я написала у першій відповіді і інші коментатори теж. І тим не менше, це не спонукає вас замислитись. Тому сперечатися з вами далі - неспортивно. Так менш маніпулятивно? Приношу свої вибачення)
Ну, я пам'ятаю, колись в інтерв'ю, сподіваюся, що не помилюся, фантаста Дяченко, який писав у співавторстві з сестрою, він розповідав, що на початку друку видавництво вирішило, що краще, аби було заявлені дві жінки-авторки, тож певний час на обкладинці фігурувало фото його дружини)
Дієз Алго, Ну, напевно, коли книга отримала перший успіх, автор не захотів лишатися в тіні)
Так умовний хеппі енд це не означає, що твір закінчився добре. Так, умовно померти в один день простіше, коли любов ще на піку. А от спробуйте прожити те довго і щасливо в зберегти кохання. О це виклик. Тож хеппі енд це тільки початок
На автора умовного зомбі-апокаліпсиса багато хто подивиться зневажливо)) Просто не скаже про це. Аудиторія якась зараз пішла чи то вкрай пасивна, чи просто ліньки їй висловлюватись)
Очерет, Можливо, хоч я і не помічала) Ну, а жінці скажуть - поблажливо так...
Якось це статистично похмуро, як на мене.
Я не літературознавець, тому не можу дати якусь оцінку, чи справді так, як ви описали.
І зітханні, заспокійливі слова, так само відсутні.
Скажу від себе. Весь світ і романи про цей світ це сюр, тому треба, на мій погляд, до цього всього підходити з гумором, найкращі ліки, щоб не збожеволіти. Тоді можливо вдасться хакнути ту традицію, яка сформувалася архаїчно віками.
ІМХО
Дієз Алго, З кліше боротися марно. Варто запроваджувати нові, тоді старі відваляться самі. :-))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати