Єдиний пульс двох Земель Вже більше половини книги опубліковано.  Далі підуть напружені глави, тож чекайте та дізнаєтесь, які випробування я їм підготувала☕♥️☺️

 

Через двадцять хвилин ми вже дісталися узлісся, а ще за десять — опинилися на тій самій галявині, про яку розповідав Кайан. Вона справді вразила мене в самісіньке серце. Дивно, що за два роки життя в Форенсі, я жодного разу не бачила цього місця і навіть не чула про його існування.

​Галявина була схожа на затишну чашу, оточену велетенськими древніми, густими деревами та кущами, що надійно ховали її від сторонніх очей. Трава тут здавалася смарагдовим оксамитом, а повітря від різнокольорових квітів було настільки солодким і чистим, що паморочилося в голові.

​— Як ти її знайшов? — прошепотіла я, заворожено озираючись навколо. — Тут так... спокійно та гарно.

​— Вовчий нюх, — усміхнувся Кайан, розстилаючи теплу ковдру прямо посеред квітів. — Я знайшов це місце вже на другий день після приїзду. Хотілося ближче познайомитися з вашим світом. У нас зовсім інша природа: більшу частину Азару займають гори та гострі скелі, решта — ліси, але в них немає такої буйної зелені через вічний брак сонця. У нас частіше панують тумани та холодні дощі з пронизливим вітром. Тому тут я насолоджуюся кожною барвою, а найбільше тим, що мені дісталося моє власне, яскраве сонечко.