Беручи участь у безстроковому марафоні Тетяни Гищак, я зробила маленький експеримент і вирішила поринути з головою у прозу 18+, яку ніколи не читала. Вибрала книгу Яніни Фенікс «Готель “Насолода”», і скажу я вам - назва цілком відповідає змісту. 

Після прочитання перших кількох розділів я вже сиділа як Сеньйор Помідор, читаючи яскраві епітети та заглиблюючись у лор готелю, де кожне потаємне бажання можна здійснити, варто лише захотіти і трішки розслабитися. Чого як Сеньйор Помідор? Бо жила в такому оточенні, де тема пристрасті у ліжку не те, що не обговорювалася, вона була табуйованою. Тож і я виросла такою ж, сама боячись своїх бажань та фантазій. І чого, питається? Тож продовжила читати далі...

Тепер щодо твору, можу сказати наступне: «Готель “Насолода”» читається так, ніби ви прийшли на вікенд у місце, де кожна кімната - це окрема фантазія, але важко сказати, чи це СПА-програма для душі, чи психологічний квест для тих, хто забув, що таке реальність. Ідея готелю як простору бажань - дуже цікава та розкриває персонажів кожної з кімнат по своєму. Головний герой - власник готелю Ігнасіо - знаходиться у постійному пошуку чогось нового. У житті, у бізнесі. А у фіналі знаходить ту, яка дарує йому значно більше - жагу до життя та пристрасть, яку не зупинити.

Авторка вправно грає з тими межами, де бажання стикаються з реальністю, а читач розуміє, що за дверима не лише сюжети, а й власні очікування. Іронія так і проситься на сторінки, бо іноді не зрозуміло, чи то готель змінює героїв, чи герої змінюють готель. 

Ми тут не просто спостерігаємо за різними парами у щілину номера, ми ще й трохи підглядаємо за собою через призму чужих фантазій. У підсумку вийшла не просто еротична історія з набором кімнат, де кожна - маленький світ, а щирий експеримент над тим, як бажання можуть стати дзеркалом для нас самих. Легко, з іронією і без зайвої претензійності - справжній вікенд для любителів пристрасних історій!

А я ж, поки що, повернуся у світ без 18+, бо ще до такого не готова))