— Я тут, — прошепотіла в темряву. — І я не відступлю.
Я не знала, чи почує він ці слова.
Але знала — він відчує вибір.
Я готова боротись.
За нього.
За нас.
Навіть якщо доведеться боротись із минулим.
Навіть якщо доведеться довести це не лише Алісі — а й йому самому.
Бо цього разу я не тікаю.
І десь у цій самій ночі, в іншому домі, його вовк відповів.
Не риком.
Не силою.
Прийняттям.

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/vzmi-mene-v-polon-abo-pdkoris-b432315