Вітаю поціновувачі читання. Сьогодні хочу поділитися з вами уривком нового розділу роману Кохання без імені. 

Він допоміг їй лягти, накрив ковдрою. Вона схопила його за руку.

— Не залишай мене зараз… — прошепотіла вона. — Будь ласка.

Він завмер. Ця мить була небезпечною. Надто близькою.

— Я тут, — сказав він. — Я нікуди не йду.

Він сів на край ліжка, не торкаючись більше, ніж дозволяв собі. Аліна поступово заспокоїлася, дихання вирівнялося. За кілька хвилин вона заснула.

Матвій сидів у темряві, дивлячись на її обличчя. Без захисту. Без ролей. Без домовленостей.

— І як мені не кохати тебе? — прошепотів він, так тихо, що навіть стіни не почули.
Він гірко всміхнувся й погладив Аліну по голові. Обережно. Ледве. 
А потім підвівся і вийшов, зачинивши за собою двері.