Вже читала цей твір, тож вирішила перечитати знову і написати свій відгук до Марафону від Тетяни Гищак . Усі жінки таки відьми? — назва одразу ж дає відсилки до улюбленого серіалу. Ну як тут не заглянути?
Історія розповідає нам про чоловіка, який по життю у своїх стосунках притримується правила: зустрів — погрався — набридла — пішов далі.
Але ось маленька невдача: він зустрічає ту, про яку можна сказати: «Не на ту напав». Відьму на пів ставки.
А далі це мені нагадало «Різдвяну історію» Діккенса.
Через гумор і кумедні, іноді абсурдні ситуації авторка влаштовує головному герою «ще той день».
Твір піднімає багато питань і пропонує нам задуматись, чи ми всі наші стосунки завершили правильно.
Чи вплине ця історія на головного героя? Можливо.
Чи зміниться він? Навряд чи.
Чому я так вирішила? Бо мені трішки не вистачило.
Усі його колишні показані класними, успішними жінками. І це дуже добре. Вони пережили ці стосунки і побудували своє життя. Дуже добре, що автор не акцентує увагу на їхніх діях як на помсті. Акцент залишається на головному герої.
Яка ж тут провина Тимофія? Що забрався з їхнього життя? Можливо, у майбутньому він знову кине якусь жінку, але зробить це більш «мудро».
Серед колишніх я шукала ту, яку він своїм вчинком зруйнував. От тоді його провина стала б щирою. Щире усвідомлення скоєного — ось чого мені не вистачило. (Твір Діккенса настільки сильний, як на мене, саме через третю частину — усвідомлення наслідків своїх вчинків.)
Але я пам’ятаю, що це була конкурсна робота, і автор, мабуть, не хотіла виходити за межі поставлених правил. А правила іноді дійсно перекривають кисень творчості.
Мова гарна, одночасно проста та з вдалими оборотами.
«Слова в його голові вже зібрали валізи і готові були сісти на потяг» — ця фраза особливо сподобалась.
Та попри все це, я однозначно рекомендую твір до прочитання. І не тільки чоловікам, а особливо жінкам — як попередження: триматися від таких типів якнайдалі.