Ланон Ші. Полювання фейрі

(містичне міське фентезі, магічний реалізм)

Через годину з’явилися охоронці фейрі. Емма з цікавістю розглядала їх, причаївшись у коридорі біля сходів, — Еш наказав їй не спускатися до вітальні на перший поверх. Сиві чоловіки з легкою каліфорнійською засмагою, в сірих костюмах і білосніжних сорочках, здавалися звичайними офісними працівниками. Ніщо не видавало в них сидів — якби Емма побачила їх на вулиці або в ресторані, нізащо не здогадалася б про їхню сутність. Це було моторошно — розуміти, що поруч з людьми живуть надприродні істоти, які харчуються смертними. Емма тремтіла, пильно розглядаючи вартових, немов їй хотілося навчитися розрізняти людей і дивний народ з Пагорбів. Але як би вона не вдивлялася в вилицюваті байдужі обличчя, вона все одно бачила лише звичайних чоловіків.

Охоронці схилилися над тілами. Вони мовчали досить довго, розглядаючи жертв, вдихаючи повітря, пробуючи на смак кров.

Ланон, у білосніжних джинсах і синій туніці, застигла біля вікна. Осяяна сонячним світлом, вона здавалася похмурою тінню, і Емма з жалістю дивилася на неї, побоюючись, що ці вартові заберуть фаріетос. Ланон підвела голову, і Емма потонула в зелені її очей, ніби океанські хвилі поглинули її, несучи на серпанкове дно. Фаріетос трохи нахилила голову, і її губи ворухнулись. Емма раптом відчула сильну сонливість, повіки ніби налилися свинцем, руки й ноги стали важкими, немов хтось причепив до них гирі.

«Чорт! Вона мене заколисує!» — подумала Емма, але опиратися чарам Ланон не змогла. Похитуючись, побрела до своєї кімнати, намагаючись ступати якомога тихіше, щоб вартові не зрозуміли, що тут хтось є.

...Ланон побачила, що Емма зникла в напівтемряві коридору і з полегшенням зітхнула. Не вистачало, щоб охоронці побачили тут людину — почнуться недоречні питання про те, що бачила Емма, вони можуть захотіти допитати її, а протистояти їхньому чару актриса не зможе і розповість все, що знає. Стане відомо, що вони з Ешем посвятили в таємницю Ші смертну, не поставивши до відома вартових. Це було грубе порушення Договору. Всі вихованці, або годованці, як називали таких людей вартові, порівнюючи зі свійськими тваринами, повинні були бути зареєстровані. Ланон подумала, що зараз хороший привід повідомити Світлих, що вона хоче завести свого вихованця. Фаріетос здригнулася — її завжди дратувало, як вартові ставляться до людей. З одного боку, вони захищали їх, ввівши заборону на вбивство і розбивши світ на території, з іншого — вважали їх чимось на зразок домашніх тварин.

— Все гаразд? — долинув до неї голос Ешлі.

Ланон знала, як він хвилюється, але була вражена його вмінням триматися спокійно і відсторонено. Він умів володіти своїми емоціями — вона завжди заздрила цим вмінням вовка і прагнула навчитися у нього холоднокровності. Поки що — безрезультатно.

— У повному. Ми засвідчимо цей інцидент. За тілами приїдуть прибиральники, — один з охоронців кинув погляд на золотий наручний годинник, — приблизно протягом пів години.

— Можна питання, сину місяця? — навмисно шанобливо звернувся до вовка другий охоронець. Він уважно дивився на Ешлі, але в його очах не було ні краплі поваги. Просто порушувати етикет він не мав права.

— Звичайно, — кивнув вовк, кинувши швидкий погляд на Ланон.

— Чому ви перейшли на Темну сторону?

— Ви вже отримали мій запит про Ритуал?

— Так. Зустріч призначена на сьогоднішній вечір, запрошення принесе наш посильний. Але ми хочемо знати причину.

— У законах Ші є стаття про обов’язкове зазначення причин? — холодно запитав Ешлі, прекрасно знаючи відповідь. Нічого подібного у зведенні правил Світлих не було. Будь-хто з Ші міг змінити сторону і промовчати про те, що спонукало його до цього.

Охоронці мовчки розвернулися і пішли до виходу. Ешлі ощирився, дивлячись їм услід — він відчував, що під час проходження Ритуалу можуть виникнути проблеми. На щастя, не дарма він був стільки сотень років Магістром Світлих, ідеально вивчивши звід законів і правил Ші — підловити його на чомусь вони не зможуть. Але обов’язково спробують.

***

У напівтемній кімнаті, осяяній свічками в кованих свічниках, відсувалось тривожне очікування. За круглим столом сиділи вартові — в однакових сірих костюмах, з байдужими розслабленими обличчями, вони чекали колишнього Магістра і сукубу, яка харчується натхненням смертних. Перед кожним із вартових лежали папери — їм потрібно буде потім займатися звітністю.

Двері відчинилися, і вогники свічок затремтіли, наче помаранчеві метелики. На порозі стояли Ешлі Спаркс і Муза, Ланон Ші. Вовк був у чорному строгому костюмі та синій сорочці, Ланон — у фіолетовій сукні з довгими рукавами та високим коміром. Ця дивна пара здавалася тінями, згустками диму. Повільно і велично Ланон пройшла до двох вільних крісел. Наблизився Ешлі й допоміг їй сісти. Сам завмер біля неї, поклавши руки на плечі фаріетос.

— Я не буду питати вас, чи готові ви, чи розумієте, що робите, — готові та розумієте… — Голос одного з охоронців розірвав крижану тишу. — Обійдемося і без церемоній, розрахованих на глядачів. Не буде ні промов, ні клятв… Нічого.

— Нас це влаштовує, — кивнув Ешлі прихильно. — Всі ці формальності — пережитки минулого. І ми б хотіли якомога швидше покінчити з Ритуалом.

— Добре. — Безбарвний голос охоронця здався фаріетос відлунням, що долетіло з вітром у цю сіру кімнату.

Ланон згадала, як проходили всі Ритуали раніше — це були цілі вистави, з церемоніальними вбраннями, пишними фразами, промовами... Занадто довго Ші живуть у світі смертних, вони втрачають зв’язок з Пагорбами... Але зараз фаріетос розуміла, що спрощення Ритуалу зіграє їй тільки на руку. Невідомо, чи витримала б вона триденні бенкети й бали, якими раніше супроводжувалися церемонії.

— Де ми повинні розписатися? — запитав вовк.

Сидячий ліворуч від Ланон страж простягнув їм папір. Ешлі швидко переглянув текст і розмашисто підписав документ. Фаріетос поставила підпис, навіть не читаючи, — вона довіряла вовку.

— Дякуємо за увагу. — Ешлі схилився в блазнівському уклоні й взяв Ланон за руку. — Дозвольте нам залишити вас?

— Є ще кілька нюансів, — з кривою посмішкою відповів йому охоронець — той самий, що простягав папери на підпис. — По-перше, ваш наступник хотів би отримати деякі речі, необхідні Магістру…

— Я передам йому все завтра вранці, — спокійно відповів вовк. Він зрозумів — це ще не все. — А по-друге?

Ланон мовчки сиділа, опустивши погляд. Вона не втручалася, дозволивши лицареві самому викручуватися, боялася, що тільки все зіпсує.

— По-друге, у нас є інформація, що в будинку сукуби живе незареєстрований вихованець.

Фаріетос здригнулася, ніби страж вдарив її. Як вони дізналися про Емму? Ланон підвела очі й зустріла холодний погляд одного зі стражів.

— Ми збиралися провести реєстрацію цього тижня, але це подвійне вбивство завадило нам. — Ешлі вже шкодував, що першим не заговорив про Емму сьогодні. — Коли ми можемо подати запит?

— Вчора, — глумливо відповів той самий охоронець. — Ви порушили Договір, приховуючи факт розголошення таємниць Ші людині. Тому готуйтеся до судового засідання. І готуйте свою вихованку — їй доведеться довести, що вона не використовувала знання на шкоду Ші. А тепер — прощавайте. Повідомлення про судове засідання ви отримаєте протягом цього місяця.

Ланон нервово пересмикнула плечима, явно збираючись висловити все, що вона думає про вартових і їхні методи роботи, але відчула, що Ешлі стиснув її руку і смикнув, ніби хотів, щоб вона встала. Фаріетос кинула на нього злий погляд, а він хитнув головою, закликаючи її до мовчання.

— Прощавайте, панове! — сказав вовк і змусив Ланон встати, потім поспішно потягнув її до виходу. Охоронці мовчазними істуканами завмерли у своїх кріслах.

— Ніколи! Ніколи не сперечайся з ними! — гаркнув розлючено Ешлі, коли вони опинилися на вулиці. — Їм не можна суперечити, розумієш? Вони — закон Ші. У їхніх руках влада над нами всіма. І ми самі вручили їм цю владу!

— Але якщо вони заберуть Емму? — затремтів голос фаріетос.

— Я не дозволю їм цього зробити. Повір мені.

— Я вірю… — Вона відчула запах вербени від вовка — він теж почав носити з собою сухі гілочки, що захищали від чаклунства.

— Все буде добре, — прошепотів Ешлі, тягнучи Ланон до машини. — А зараз тобі потрібно відпочити.