Мої "зелені очі"))

Як кажуть, Бог любить трійцю. Тож чому б у суботній вечір не зануритися у ще одну містичну історію з марафону Тетяни Гищак. Цього разу моє око впало на невеличке оповідання "Твої зелені очі" авторки Dana N. Звісно ж внутрішній голос проспівав пару рядків разом з Вакарчуком (куди гріха таїти), тож саме тому й обрала цей твір. І чесно кажучи, не пожалкувала ні на мить, що занурилася у цю таємничу атмосферу зимового лісу разом із колишнім військовим Дмитром (з позивним - Бусько) та неочікуваною маленькою незнайомкою.

З перших рядків мене перенесло з моєї холодної квартири у ще холодніший сеттінг і довелося вмикати обігрівач. Бо, чесно кажучи, почало пробирати до кісток. Не від страху, зовсім ні. Від реалізму описаного, де руки німіють, як і у Дмитра, а з вуст - цівочка пари. 

Незнайомка, яку не буду тут називати заради інтриги, з зеленими очиськами та дитячою безпосередністю, закохує в себе з перших секунд. Вона проста, кумедна і допитлива. Але головна риса її характеру - небайдужість, яка й допомагає врешті герою вибратися з зимової пастки. 

Кінцівка викликала щиру посмішку. Адже люблю все, що добре закінчується)) 

Твір «Твої зелені очі…» одразу дає зрозуміти: тут буде про почуття, які ще не навчилися ховатися за іронією, але вже намагаються виглядати сміливими. Авторка чесно заходить у простір емоцій — без складних конструкцій, зате з щирим бажанням сказати більше, ніж дозволяє досвід. І в цьому є свій шарм.

Загалом твір читається легко й залишає після себе теплий післясмак. Тож раджу всім прочитати, щоб ще раз повірити у дива та людську доброту!!!