Залишись до ранку. Зимова історія ❄️

         Розділ 14 вже опублікований і чекає ваших реакцій ❤️

                                                  ---------

Чим ближче ми були до будинку, тим швидше ставали наші кроки.

Коли ми зачинили за собою двері і холод залишився ззовні, повітря всередині, між  нами стало теплим і густим. Наповненим очікуванням.

Ми скинули верхній одяг на ходу не дивлячись куди він падає. 

Я засміялась, тихо і не встигла зробити і кроку, як Артур підхопив мене на руки. Раптово. Легко. Ніби це найприродніша річ у світі.

— Артур… — встигаю сказати я, але він уже ніс мене сходами вгору.

Його кімната прийняла нас одразу. Вона пахла ним. Він поставив мене на підлогу, але відпускати не поспішав. Наше дихання збилось.