Мені завжди подобався Бекхем. В першу чергу, як особистість, а не як чоловік чи футболіст. Навіть глянула кілька серій про життя родини Бекхемів, аби зрозуміти чим він мене так привабив.
І таки зрозуміла - Бекхем прийняв свою "тінь", про яку не прийнято говорити поміж чоловіками. Бо якщо ти ніжний, якщо ти плачеш. якщо ти любиш картини, то ти не зовсім "правильний" чоловік. Бо чоловік має бути непохитним, як скеля у морі. І таким же внутрішньо самотнім. Бо ніхто не вміє читати його думок, щоб зрозуміти, що у нього насправді коїться на душі. Бекхем цього не боїться. Він прийняв свою "жіночу" сутність - він плаче на загал, він радіє, він не стримується. Він не позиціонує себе Крутим. Бо він таким і є. Він Крутий у тому, що не боїться виглядати слабким чи неправильним.
У моєму епічному фентезі "ВІДУН", яке спеціалісти з фентезі віднесли до високого жанру, герой проходить не лише випробування різними ситуаціями, подіями та впливом охохох яких обставин. Він проходить власну трагедію. Ламає внутрішні установки, як ламають кістки, якщо вони неправильно зрослися. А у Яромира - головного слідчого, незважаючи на псевдовпевнену, грубу та напористу поведінку, всередині сидить маленька Дитина, яка панічно боїться відчувати, панічно боїться кохати, панічно боїться показати свої справжні почуття. Бо для нього - це слабкість.
Він схожий на Бекхема тим, що вкінці його кістки зростаються "правильно". Він розуміє (не без сторонньої допомоги однієї руденької), що відчувати - це не про слабкість, що бути щирим - це не про легковірність. Що сильна людина - це добра, а не владна.
А ви як гадаєте?
З.І.: книга бере участь в конкурсі, тож ваша підтримка для мене дуже важлива.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДуже слушний Ви підібрали приклад. Дійсно, зростання Яромира було поступовим і в багатьох аспектах — болісним. Не знаю, чи прийняв він своєї жіночної сутності у повній мірі, напевно, так, але те, що він прийняв у собі почуття — це точно. Але, на жаль, навіть з позиції психології, не завжди сильна людина — це добра. Маю на увазі, що у моделі поведінки, доброта, часто сприймається окремими індивідами, як слабкість. І вони залюбки користаються з цього. А щодо твору загалом — то він унікальний за багатьма параметрами. Тому, думаю, що він цілком претендує зайняти високі позиції на конкурсі, окрім високого фентезійного)
Ромул Шерідан, Дуже влучні слова. Озвучили мої думки та відношення зі світом ❤️
Дуже цікаве порівняння, дякую, що дали змогу поглянути на це під таким кутом
Яромир досить цікава особистість, так, він може бути суперечливим, втім від читача не сховається той факт, що він має глибину. Має страхи, має бажання. Він більше схожий на нас усіх, ніж деякі герої реалістичних, а не фентезійних жанрів) Певно цим він і чіпляє найбільше✨
Кайла Броді-Тернер, Дякую Вам за слова, які гріють моє літературне егушко ))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати