✨ Поглинена магією: коли вода стає живою ✨

Мар стоїть на березі озера, частково занурена у шовкову воду. Рожево-пурпуровий туман піднімається над поверхнею, а малинове небо відбивається у воді, створюючи ефірну ауру. Магія у повітрі відчувається так, наче сам час зупинився, щоб спостерігати за кожним рухом.

Кожен дотик води на шкірі – це не просто прохолода чи тепло, це хвиля незвіданих відчуттів, що торкається душі. Тиша і світло тут говорять мовою, зрозумілою лише тим, хто готовий побачити невидиме.

Питання: А ти готовий зануритися у світ, де магія стає відчутною? Що відчув би ти, коли вода говорить із тобою?
Продовження історії — за посиланням.
https://booknet.ua/book/gra-tnov-manevri-b445527

https://scontent.flwo3-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/615400620_1936616306889163_3303788229215768041_n.jpg?stp=dst-jpg_p526x296_tt6&_nc_cat=104&ccb=1-7&_nc_sid=833d8c&_nc_ohc=RLoVsmO6hmsQ7kNvwGoU2mE&_nc_oc=AdnmzypJGR9KigwXFjfbhLAPacXOw_AY1B0G0SKIfmCtxPrUYOqv5amMJmPF5MUKc0s&_nc_zt=23&_nc_ht=scontent.flwo3-1.fna&_nc_gid=WhTQqrTf3lTKEOiMy9rKaA&oh=00_Afrs5obgPuyzPdtVWEdVi-0MXLa6cgBaG1Jgfk6s2c4-Ag&oe=696BC608

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Марса Чаунік
13.01.2026, 09:59:29

❓ Питання: А ти готовий зануритися у світ, де магія стає відчутною? Що відчув би ти, коли вода говорить із тобою?

Інші блоги
Я починаюча письменниця...
Я люблю писати і в моїй голові часто зароджується купа ідей для книжок, частіше за все ці ідеї ніколи не потрапляють на папір. Це не перший раз я пробую написати книгу, ні, до цього було багато стартів які не дійшли свого
Без марафонів і подвигів
Любі мої, я нікуди не зникав — просто мовчки відійшов у тінь. Настільки виснажився, що не мав сил навіть повідомити про паузу. Організм чемно сказав: «Стоп». І я вперше за довгий час його послухав. Три тижні відпочинку
❤️ візуали до відьмочки❤️
Сама трішки скучила за картинками , тож і вам треба показати, Книжечка тут З теплом ❤️
До кінця знижки лишилося менше години...
Люблю цю запальну парочку ♥️ Опиняємося у величезній залі, декорованій квітами й золотом. Нік увесь час тримає мене в обіймах, а я, здається, вже починаю до цього звикати. — Не соромся, — тихо мовить, коли
Смарагдова пташка
Вітаю вас, мої читачі. Чи ще пам’ятаєте незавершену історію Аміри-Сеймарін і ту кляту арку, що досі не дає спокою ні героям, ні читачам, ні мені? Можу нарешті повідомити: робота над заключною частиною «Смарагдової
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше