Чи можна закохатися у неіснуючу людину?

Під минулим блогом мене просили показати естетику героїв. І, чесно, підібрати фото виявилося набагато важче, ніж я думала.

Тому сьогодні просто познайомлю вас із головними героями мого роману та трохи розповім про кожного.
А до чого тут назва блогу? Зараз зрозумієте.
Знайомтеся:
Громов Даніїл — складний, агресивний, зухвалий. Має проблеми із законом і постійно влипає у неприємності в школі. Звик вирішувати питання кулаками. Але водночас він той друг, який ніколи не залишить у біді. 

Зоряна Валерія — проблемна для батьків, зухвала та вперта. Але при цьому відмінниця й хороша подруга. 

Зорян Андрій — брат Валерії. Спокійний, добрий і той тип людини, про яких кажуть: “занадто хороший для цього світу”. 

Черненко Олександр — хоробрий і вірний. Син майора, який іноді користується зв’язками батька, щоб витягнути друзів із проблем. 

Багряний Ярослав — найстарший серед друзів. Також має проблеми із законом, але завжди знаходить спосіб викрутитися. Веселий, надійний і той, хто тримає компанію разом. 

А тепер повернемося до теми блогу.
Я просто закохалася у фото Ярослава. У людину, якої не існує.
І ви скажете: “Ну це нормально, він справді гарний”. Але тут у мене виникло питання — чи нормально, коли друг головного героя виглядає краще за самого героя?
Бо зазвичай у книгах головний герой — це ідеальний красень, ніби в світі немає красивіших людей. А мені захотілося інакше))
Тому Даніїл у моїй історії — звичайний хлопець. Без описів “найгарнішого хлопця у світі”, без ідеальності. Зі своїми недоліками, проблемами та характером.
І саме його обирає головна героїня.
Бо книга — це не лише фантазія. Це ще й життя персонажів. А в житті люди не закохуються тільки в найкрасивіших.
А як ви ставитеся до того, що друг головного героя може бути гарнішим за самого героя?