Нотатки до новорічних конкурсних оповідань ч.1

Чи подобаються вам короткі історії? Для читача це читання на кілька хвилин, а для автора – справжній виклик. В обмежений обсяг потрібно вмістити і сюжет, і героїв, і драматургічну структуру. І зробити так, щоб усе це було єдиним твором.

Складне авторське завдання. Тож, коли випадає можливість, я завжди намагаюся взяти участь. Як тут пройти повз конкурс новорічних оповідань? ;))

Зараз почався етап, коли автори з однієї групи читають та оцінюють оповідання з іншої. Дуже цікавий процес.

Я хочу поділитися з вами своїми короткими нотатками до оповідань, які вже прочитала. Сподіваюся, це допоможе комусь обрати історію для читання, коли з’являться «час і натхнення», як то кажуть ))

Зустрічайте першу частину:

«Різдвяні мрії»

Сподобалося, як авторка розділила назву, приховавши закінчення в першому реченні. Дуже дотепно. І це не єдиний сюрприз історії, що від самого початку розвивається за каноном «потраплянка та…». Тож особисто я чекала, як же авторка закінчить історію. Приємні сподівання справдилися – новорічний настрій знову запалав у грудях. Потягнуло на кухню – зробити імбирне печиво, а до нього гарячий шоколад.

Уривок, що запам’ятався:

«Та з кожним роком вираз «добре, що висить гірлянда, а не ти» ставав все більш актуальним».

«Ніч у поїзді: зустріти письменницю»

Дуже незвична форма оповідання. У кіно таке назвали б «роуд-муві». У новорічну ніч героїня подорожує у просторі й водночас у часі, але вже у зворотному напрямку. Саме це й приводить її до неочікуваного фіналу.

Цікавий за настроєм твір, що нагадав мені про майбутню подорож залізницею. Ось тепер сиджу з чашкою чаю та мандаринкою й гадаю: до яких пригод мені готуватися в дорозі?

Уривок, що запам’ятався:

«Ну якої мами лізти, коли жінка така знервована? Ясно ж попередила, що трішки на мітлі, можу й визвіритися».

«Сантоса викликали?»

Авторів-чоловіків я зустрічаю не так часто. А тут він ще й обирає головною героїнею жінку. Удвічі цікавіше для мене. І я не розчаровуюся, бо його новорічна історія поєднує жіночу рефлексію та енергію веселих зовнішніх подій, які змушують героїню викарабкатися з раковинки, у яку вона заповзла. Думаю, таке заслуговує на шампанське. Доведеться йти по нього через учорашні замети…

До речі, у цього автора є цікавий великий твір у процесі. Здається, тут зростає конкуренція Драгунському ;)

Уривок, що запам’ятався:

«У ванній її погляд упав на зубну щітку колишнього. Карина взяла її двома пальцями. Пластикова, звичайна – але точно остання. Вона кинула її в сміттєве відро як непотріб, не озираючись. Пакет тихо ковтнув щітку – і все».

А що ви встигли прочитати з конкурсних оповідань? Поділіться враженнями, будь ласка!