Бувають моменти в житті, коли живеш в моменті, помічаєш красу навколо, а потім приходить розчарування, що це лиш ілюзія. Що в цьому світі не все так просто і легко. Що байдужість і жорстокість настільки пронизала кожного з нас, що здається, ніби все втрачено. 

Здавалося б: що може вдіяти одна людина? Одна краплинка в морі? Однозначно - результат приречений на провал. Але якщо такий краплинок набиреться тисяча або ж мільйон, то невже є надія?

А правда в тому, що всі зміни починаються з кожного з нас і те як ми звикли сприймати все, що оточує. Це дійсно дає надію.

Уривок з вірша:

Ти можеш сподіватися і вірить, 

Але подумай: чи в змозі щось змінить?

Я, звісно, спробую, візьмуся,

Але, на жаль, масштаби вже не ті...

Повний вірш можна знайти за посиланням:

https://booknet.ua/reader/emoc-za-prizmoyu-dush-b445599?c=4916948