Продовження "Вороги кохання": дитячі спогади

Я прошу тата вибрати з салату мені перець, бо я терпіти його не можу, але він так поглинутий розмовою з гостями, що ігнорує мене. 

— Давай я допоможу. — Сашко кладе декілька ложок мого улюбленого салату в тарілку. Я нахиляюся до нього і прошу покласти більше чипсів. Після цього він перекладає весь перець на свою тарілку. 

— Спасибі. Я дам тобі пізніше погратися моїми новими іграшками. — Взагалі, я не люблю ділитися, але Сашко дуже добрий до мене, тому мені хочеться віддячити йому. Коли він обертається, то я помічаю, що замість переднього зуба у нього шматок вареної ковбаси. О Боже, звідти капає кров!

— Сашко зжер свій зуб! — чотири пари спантеличених очей переводять на нас погляд. Інесса підривається зі свого стільця, ледь не перічепляючи стіл. 

— Ні, не зʼїв, — відповідає той з повним робом, а потім випльовує на тарілку залишки салату. Серед вареної ковбаси та місива з овочів ми помічаємо білий зубчик. 

— Візьми його й поклади під подушку. Пізніше чарівна фея здійснить твоє бажання. — Той ховає його в кишеню, а потім Інесса веде його ополіскувати рота від крові. 

Якщо вас зацікавив уривок, то запрошую до прочитання роману "Вороги кохання".