"(не) Твій міленіум" - новий розділ

Вітаю, любі читачі

Перш за все дякую за підтримку й голосування. 

Ви були досить однозначними у виборі обкладинок, і незаперечним переможцем для третьої книги "Голос розуму" стало суворе чоловіче око на зеленл-фіолетовому фоні. З іншими двома було трохи складніше. Переможці зʼявляться сьогодні на обкладинках на моїй сторінці. Зможете побачити самі, прошу не розчаровуватись.

Але спершу - новий розділ пріквела про батьків. І на цьому моменті закінчуються миленькі загравання, починається притаманна мені брутальність легкою подачою, де між іншим розсипається на бутерброд за сніданком кокаїн, когось викидають на смітник й прямують собі далі пити пиво, а хтось закохується до нестями й акту тероризму. Це все - юність батьків Ірини і реальність міленіуму. 

А ось уривок для пробудження апетиту і уяви:

"...З дитинства в нього було все, що він хотів, на що показував пальцем – міні-залізнички з пультом керування, ходячі та розмовляючі роботи, тамагочі й приставки, спортивний велосипед, ролики, не кажучи вже про шмотки та жратву. Стриптизерка на 16 років, щоб стати чоловіком. 

А от тепер батько надумав виховувати. І винайняв йому хату в довоєнному будинку без ліфта з такими стелями, що долетіти до них можна було тільки на ракеті. Ніхто не летів, ремонт не робив, навіть генеральне прибирання все відкладалося. Відтак зі стель шматками відпадала штукатурка, а по кутках павутина утворила цілі арки та гнізда – такий собі вінтажний стиль, підкреслений скрипучим вищербленим паркетом й продавленим квадратним диваном у круглій їдальні, схожим на приземкуватий більярдний стіл. Такий же зелений й широкий, з полірованими вигнутими перилами та ніжками. Одну Мишко зламав зі своїми кобилицями, й тепер лівий передній кут дивана підпирали три томи кримінального та цивільного кодексів. 

На ньому зазвичай спав винуватець шкоди, бо допізна дивився телек – вони купили вскладчину величезний “філіпс” на честь добре зданої літньої сесії. Хоча окрім зали кімнат було ще три, Мишко влаштувався у найбільшій, загально-прохідній. Грав у приставку, якщо не було вечірки. Читав, накрившись з головою ковдрою, свої ідіотські книжки про інші світи, якщо вечірка була вчора і похмілля вимагало чимось зайняти тужливий мозок. При цьому обкладався всякою їстівною всячиною, чашками з нестерпно солодким чаєм, де окрім цукру крутилося ще на дні темною вулканічною масою варення – вишневе, полуничне, сливове. 

Ці чашки потім так і залишалися на підлозі під диваном. На дивані..."

Там теж одного разу хтось залишився. Хто саме - читайте просто зараз, о 19.00.

Цікавого й затишного вечора,

З любовʼю, Єва

P.S. Що я ще ледь не забула: як вже зрозуміло по обкладинках, все відправляється на розгляд видавництв, тому повна версія тут незабаром буде видалена. Всі три частини "Полумʼя та лід"№ сьогодні отримають нову назви й нові обкладинки. "Мова тіла" та "Голос розуму" ще будуть доступні до кінця січня, гадаю. А потім ні. Про це ще повідомлю додатково, тож дочитуйте, перечитуйте, хто не встиг. Скоро доведеться на деякий час попрощатися.