Мої милі....

Вони пройшлися парком та дійшли до школи. Єва затамувала подих. Будівля сімнадцятого століття, сад навкруги та багато дітей у дворі.
-    Ти навчався тут? – спитала вона не приховуючи захоплення.
-    Так. Люба, - Марк дивився на неї і любувався, як вона може захоплюватися такими звичайними речами, - це всього лиш школа.
-    Ні Милий, - вона погладила його по щоці, - це школа, де ти провів майже половину свого життя.
-    Ти така мила, - Марк обійняв її.
    Єва зайшла на територію. Колись в дитинстві, у її батьків не було коштів на садок для неї, вони оплачували школу для брата,  тому коли вона ходила з татом забирати брата і уявляла, як стане дорослою то буде вчити діток. Хотіла стати вчителем. Але життя склалося інакше.
-    Тут гарно – сказала вона Марку. 
-    Ти гарніша – посміхнувся Марк, узяв її за руку і повів на екскурсію школою.
  

https://booknet.ua/book/narechena-dlya-brata-b447204