Рецензія на книгу до марафону Анастасії Коулд.

Віталій Соул. «Спадок темного лісу: Історія Моргана та Велеслава»

Твір починається з демонстрації неймовірної доброти і сміливості героїв, і це попри загрозливий жанр - бойове фентезі. Морган вирішує викупити у работоргівця ельфа, замість потрібної покупки. І навіть коли ельф його кусає, він із сестрою ставляться до нього з теплом, розумінням і чуйністю. Це відразу чіпляє, і хочеться читати далі. Читається легко, приємно та з задоволенням.

Зовнішність персонажів прописана, хоча в деяких ­- не описаний одяг. Чомусь головних героїв, Моргана і його сестру Луну, в цьому плані обділили. Якщо не брати це до уваги, то самі описи чудові. В них також додано порівняння, які досить чіткі і лаконічні, але створюють потрібні образи. Наприклад, «очі кольору темного меду», чи очі «кольору літнього моху після дощу» та ін. Що є великим плюсом, бо суть тільки красиво підкреслюється, а не втрачається за надмірними описами. Тут все в міру.

Сцени динамічні, живі. Зберігається баланс між діалогами і описами. Герої мають свої характери і здатні змінюватись і розкриватися по мірі розвитку подій.

Хоча є деякі питання до ельфа. Він - магічний персонаж, але магію практично не використовує. Б’ється кинджалом. Ближче до кінця книги згадується, що ельф «застосував магію», але не описується як саме, не пояснюється що він зробив. Оскільки жанр передбачає фентезі, а це говорить про магію, то тут трохи не вистачило магічного моменту. Магія місцями згадується, але було б добре, якби магічні моменти більше описувалися. Характеристики, які надаються персонажу – це його швидкість, ельфійський зір і слух. А якою магією він користується і як її використовує - не розповідається.

Магія, звісно, присутня, хоча виражена не так явно. Є відьма Манара, яка і створила цього ельфа для своїх цілей. Є звіролюди. Хотілося б відзначити, що саме створення нових незвичних істот робить твір не банальним. Звіролюди згадуються на початку, але опис їх зовнішності ми бачимо в 6 главі. Сам факт прописаних нових персонажів – великий плюс світобудови твору.

Символізм героїв. В цілому ельф, як на мене, відображає образ доброї, талановитої людини, яку створили для досягнення свої цілей. Але він живий, і втікає. Потрапляє в жорстокий світ, в рабство, терпить знущання, звіріє. Але потім розкривається поряд з добрими, чуйним людьми. Тут піднімаються питання вибору, свободи.

Оскільки це бойове фентезі, то цілком закономірно, що тут є сцени боїв. І хоча я не люблю твори, де багато крові, але треба відзначити, що ці сцени тут подані у вигляді констатації події. Сподобалося, що автор не розтягує криваві сцени на пів сторінки, насолоджуючись ними. Ці  сцени просто описуються коротко, як факт, і займають дуже мало місця. Принаймні текст як читався легко, так і читається, зберігаючи чисті, світлі образи героїв, які захищають один одного від нападників. В главі 11 ми вже бачимо більш видовищну і масштабну битву. До кінця книги напруга і м’ясорубка збільшуються. Такі битви – це кінематографічний рівень. Жанрова складова бойового твору тут реалізована на 100%.

Єдине, що мені викликало подив - це татуювання, яке Морган не просто набив собі після битви, а й нав’язав зробити це ельфа. Світ, який ми бачимо в книзі, все-таки не нагадує сучасність. Більше створено відчуття часів, де татуювання – це клеймо, яке ставили рабам, худобі чи злочинцям. А те, щоб титулована особа (а Морган був одним із претендентів на трон) себе клеймила, і  ще й другу таке нав’язала - в мене викликало деякий дисонанс. Принаймні в мене, як в читача, це викликало деяке обурення і відчуття анахромізму. Хоча, можливо, навіть у позитивних персонажів мають буть якість свої недоліки. А якщо враховувати, що хлопцю виповнилося вісімнадцять, то можливо витворення таких дурниць, підкреслює деяку дитячість, хоч йому доводиться приймати й не дитячі рішення.

В тексті зустрічаються деякі одруківки, але їх легко виправити, і вони не заважають повноцінному розумінню тексту. А ось фраза «всміхнулася/вся кутиком губ» зустрічалася настільки часто, що, мабуть, буде в мене тепер асоціюватися з цим твором.

Книга має чудові візуали. Картинки красиві і вдало підібрані.

Твір про доброту, сміливість, співчуття, розум, дружбу, відданість, взаємопідтримку. Навіть розбійник Оцелот вчинив шляхетно, дотримавшись  домовленостей.

В творі присутні символізми. Наприклад, Бейн - головний антагоніст - «сів на старий, прогнилий стілець». Тут відображається вся сутність персонажу, судячи з його зовнішності і вчинків.

Ідеєю книги, на мій погляд, є прагнення показати, що не варто вірити брехні, а людяність і доброта можуть перетворити на друга навіть істоту, яку вважають ворогом.

Мета твору, з моєї точки зору, – показати шлях шляхетності, де герої ставлять один одного та добробут світу вище за власні вигоди.

Стиль твору - кінематографічний. Відчувається як камера спостерігає за деталями, які можна побачити. Чути звук металу, видно розбризкану кров, ніж встромлений у плоть потвори.

Ритм, як на мене, оптимальний. У невеликих сценах бою він швидкий. А у описах і більш спокійних подіях – повільніший. Тут автор витримав баланс, і зміна темпу тут цілком є виправданою.

Книга в цілому мені сподобалася своєю щирістю, добротою, хорошими посилами, динамічними сценами, образністю. Цей твір варто прочитати. Особливо, якщо ви любити сцени епічних видовищних боїв і цікавого сюжету.

Оцінювання на книгу по марафону.

Як читач: (7 критеріїв від Анастасії Коулд і 3 від мене)

1. Цікавість сюжету (чи захоплює історія, чи хочеться читати далі).

Історія цікава і захоплива, тримає увагу до кінця. (1 бал)

2. Емоційний вплив. (чи книга викликає співпереживання, радість, сум, здивування, напругу). Початок книги викликав позитивні емоції. А коли пішли більше битв і крові, то я від такого більше абстрагуюся, але емоційний зв’язок з героями зберігся. (1 бал) 

3. Зрозумілість і стиль (чи легко читається текст, чи приємна мова, чи не перевантажений виклад)

Читається легко, мова приемна, не перевантажена складними зворатами. (1 бал)

4. Персонажі (чи вони живі, переконливі, чи є до них симпатія або інтерес).

Персонажі живі, людяні. Морган відстоює свої рішення врятувати ельфа перед тіткою, не здається. Ельф поступово перестає вести себе по звірячому починає довіряти, стає другом. Навіть тітка, яка спочатку постає суворою, навіть злою, потім виявляється насправді доброю, турботливою. (1 бал).

5. Корисність / сенс (що книга дала: нові знання, думки, натхнення, переосмислення).

Нових знань книга не дала, тут радше розважальний текст, що цілком притаманно жанру. – (0 балів)

6. Оригінальність ( чи відчувається щось нове, свіже, незвичне).

Мене вразила та доброта, з якою Морган і Луна поставилися до ельфа, навіть після того,  як він вкусив хлопця. Доброта тут виносена на перший план. Окрім того, звіролюди, як оригінальні персонажі з власною історією та зовнішністю додають свіжесті твору. – (1 бал)

7. Післясмак (чи залишається книга в пам’яті після прочитання).

Так, книга залишається в пам’яті, особливо перші сцени наповнені добротою і розумінням. (1 бал)

+ 3 критерії від мене.

8. Фінал. Логічне завершення, хоча в деяких питаннях воно лишається відкритим, так як мається серія книг з продовженням. (1 бал)

9. Темп. Автор тримає баланс - затягнутих описів і сумбурних подій не було. (1 бал).

10. Світ і атмосфера. Обсановка описана так, що можна побачити картинку. – (1 бал).

Всього від читача: 9 балів.

Як автор (8 критеріїв від Анасатсії Коулд і 2 від мене):

1. Реалізація задуму (чи вдалося передати ідею, яку хотів донести).

Важко достеменно знати задум автора, я лише можу зазначити свій варіант розуміння. Ідею і мету твору я визначила вище. За наявність чіткого і зрозумілого задуму ставлю бал. (1 бал)
2. Композиція (структура твору, ритм оповіді, баланс сцен, логіка розвитку сюжету). Твір має виверену структуру: чітко виділені зав’язка, розвиток сюжету та кульмінація. Автор вдало чергує описи, живі діалоги, динамічні сцени боїв та спокійніші епізоди. – (1 бал).
3. Мова і стиль (точність слова, образність, індивідуальний голос автора). Слова підібрано чітко і лаконічно. Мова образнна – текст дозволяє «бачити» картинку і «чути» звуки. – (1 бал).
4. Глибина теми (наскільки серйозно й багатошарово розкрита ідея). Теми дружби вірності розкрита глибоко завдяки персонажам, які потрапляють у непрості, а часом смертельно небезпечні обставини. Це цілком дає можливість розкрити ідею твору. (1 бал)
5. Персонажотворення (чи герої внутрішньо цілісні, чи мають розвиток і мотивацію). Герої внутрішньо цілісні, мають зрозумілу мотивацію та демонструють розвиток протягом історії. (1 бал).
6. Оригінальність форми чи змісту (новаторство, авторський підхід). Твір написано у класичній для жанру формі, особливого новаторства у подачі матеріалу не помічено. – (0 бал)
7. Вплив на читача (чи книга викликає саме ту реакцію, яку автор прагнув).

Чи співпадає моя реакція з очікуваннями автора, це тільки він може знати.  Мені твір сподобався. І добрі моменти були, і епічні баталії, що справляють враження. – (1 бал)
8. Професійна майстерність (наскільки якісно виконана технічно (діалоги, описи, підтекст, символіка). Діялоги живі і цікаві, описи і символізм присуті. – (1 бал)

+ 2 критерії від мене:

 9. Антагоніст. Негативний герой має чітку масштабну мотивацію, а не просто злий. (1 бал)

10. Справедливість. У фіналі справедливість відновлена, що приносить читачеві задоволення від завершення історії. (1 бал)

Всього: 9 балів.

Підсумок. Як читач – 9 балів, Як автор – 9 балів.