Мирної ночі!

Нагадую, що зараз останні години до завершення єдиної знижки в передплаті -15% на роман Закохатися у наречену” Ясміни Елісон. Придбайте цікавий роман вигідно, не відкладайте покупку. Після завершення книга стане дорожчою, а такої ціни вже не буде!

Уривок:

— Ваша Високосте! — дзвінко промовляю я, наблизившись до чоловіка. Коли ж він повертається до мене, я підходжу і, зробивши кніксен, з усмішкою промовляю: — Доброго ранку, мілорде.

 — Міледі, як приємно, коли ви здалека повідомляєте про своє прибуття, а не кидаєтеся з розгону. Невже ви полишили свою затію впасти на мене ще раз, але цього разу вже задушити? — в його очах зневажливі смішинки, а в голосі відчуваються нотки сарказму. Мені стає неприємно. Міг би й вдати, що забув про той інцидент. Я гордо піднімаю голову і розправляю плечі. Увімкнувся режим самозахисту.

 — Я переглянула свої плани стосовно вас, зважаючи на останні події.

 — Он як? Цікаво... Які ж тепер у вас плани?

 — Скажімо так, я не можу допустити, щоб моє королівство втратило всі ті вигідні угоди, які ми отримаємо в разі нашого з вами союзу. Ваша смерть мені не вигідна.

 — Розумію, — Філіп змірює мене поглядом, а потім сам собі усміхається. Його товариші з неприхованою цікавістю стежать за розмовою. — Бажаєте приєднатися до нас і погуляти разом? — запитує він.

 — Неодмінно, проте іншим разом. Я прийшла, аби уточнити. Мені сказали, ви їдете по обіді...

 — Ми їдемо. Якщо лише ви не передумали зберегти вигідні угоди, — він перекривлює мене, від чого стає ще більш неприємно.

 — Чому такий поспіх, можна спитати? — та все ж я тримаю себе в руках.

 — Спитати, звісно, можна. Але я не обіцяв звітувати перед вами, — ще одна грубість.

 — Однак, я не готувалася. Як ви знаєте, це мали бути не мої заручини.

 — Тонке зауваження. Я, авжеж, знаю про це, — йому пальця в рот не клади, бо відкусить руку. Він явно мене ненавидить і намагається це щоразу продемонструвати.

 — А тому мені потрібен час, щоб зібрати речі.

 — Навряд. В мене нема більше часу. Обов'язок кличе повертатися. Ви ж майбутня королева, Анно. Маєте вміти викручуватися з непередбачуваних ситуацій. Адже так? Ми відправляємося о півдні. Не спізнюйтеся. В Леонтайні найбільша чеснота леді — пунктуальність. Принцесо, — він награно вклонився і поцілував мою руку, відверто знущаючись, — не можу дочекатися нашої наступної зустрічі.

Я просто палахкочу обуренням. Його силует вже ховається за фонтаном, а я все ще стою на місці, шалено розгнівана таким ставленням. А тоді різко розвертаюся і швидко йду до палацу, не припиняючи бубоніти собі під носа:

 — Ну то в Леонтайні і шукай собі наречену! Королівський самодур! Індик напищений! Ненавиджу!

Також запрошую до безкоштовного новорічного оповідання:

Про історію:

Кажуть, що на Різдво межа між світами стає тонкою, як папір. Злата ніколи не вірила в казки, поки випадкове гадання на каві не обернулося стукотом у двері. На порозі — Адріан, спадкоємець престолу далекої Елдорії, який «напартачив» із магією та застряг у сучасному Житомирі.

У нього є лише тиждень до Нового року, щоб повернутися назад, і повна відсутність уявлення про те, як користуватися тостером чи носити джинси. Злата береться допомогти гостю, не помічаючи, як магія іншого світу поступається місцем куди сильнішій магії — коханню. Але що робити, коли портал відчиняється, а борг перед королівством кличе назад?

Ваші відгуки, сердечка, додавання в бібліотеку і, звісно, підписка на сторінку автора - неймовірно цінні. А ще долучайтеся до телеграм каналу, де завжди багато всього цікавого.

Ваша Яся ♥️