Знаєте, я дізналась дещо нове про себе.
Виявляється, мою книгу написав ChatGPT.
Причому настільки майстерно, що я, бідолашна авторка, навіть не помітила цього в процесі.
Жартую, звісно. Але фраза «це виглядає так, ніби писав ChatGPT» останнім часом стала новим універсальним штампом.
Її пишуть так само часто, як колись писали:
«це графоманство»,
«афтар, випий яду»,
«цей дракон поводиться не як дракон, автор не дотримується канону».
Якого саме канону — зазвичай уточнювати вже ніхто не береться. А шкода.
Найчастіше цю фразу використовують не тоді, коли хочуть розібрати текст, а коли хочуть поставити шпильку.
Особливо помітно це стає в момент, коли книга починає набирати читачів. Думаю, багато хто з авторів чудово розуміє, про що я.
А тепер — про головне.
Фраза «це виглядає так, ніби писав ChatGPT» останнім часом з’являється дедалі частіше, під різними текстами, у блогах і коментарях. І, чесно кажучи, напружує вона вже сильніше, ніж сам розвиток технологій.
Мені стало цікаво: що насправді мають на увазі, коли таке пишуть?
Зазвичай, не штучний інтелект.
Частіше це про некомфорт. Про невиправдані очікування. Про зіткнення з текстом, який новий для читача, і працює не так, як читач звик.
Іноді — це також про бажання знецінити простим ярликом те, що не хочеться або не вдається розібрати.
Тож ні, мою книгу не писав ChatGPT.
(всі зараз полегшено видихнули, бо це звучить так, ніби я щойно зізналась, що не біснувата)
Її писала жива людина — з любов’ю до деталей, пауз, дивних сцен «ні про що», які насправді про все.
Людина, яка вірить, що читач не зламається, якщо йому не видати світ у вигляді інструкції з експлуатації.
А ChatGPT…
Ну, якщо вже чесно, він би, напевно, усе пояснив. Розклав би світ по пунктах. Підписав би, де добро, де зло.
І наприкінці додав би:
«У цьому розділі персонажі відчувають напругу. Рекомендується співпереживати».
А я змушую вас хвилюватися, бігти за цукерками, щоб заїсти напругу, псувати манікюр, посміхатись від щемких (не про що) сцен та вигукувати в кінці прод: "Авторка, ти це серйозно зараз?!".
Ну так, серйозно)
А тепер скажіть чесно:
Вам комфортніше, коли текст усе пояснює і тримає за ручку, чи коли інколи доводиться йти на дотик, без підказок, але з відчуттям, що вас ведуть кудись не дарма?
Поговорімо. Це, до речі, ще один мій гріх — я люблю спілкуватися з читачами))
17 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОце я посміялася))
Хай простить мені мій віртуальний друг але він до вас не дотягує!!! Ще не навчився так реалістично писати!
Прочитала майже усі ваші книги і в кожній проживаю історію разом з героями.
І як би красиво GPT не заливав але так як ви передаєте емоції і почуття, не те що програма не зможе передати, а й не кожен автор!
Пишу я не через те, щоб вам догодити, а тому, що дійсно так вважаю!
Не звертайте уваги на такі зауваження і творіть далі! Цінний той, хто залишиться і читатиме. Усі інші - для стороннього шуму)
Мені все подобається. Ця книга немов сама має душу, тут ШІ і не пахне
Римма Остапчук, дякую Вам!
Для мене слова про «душу» в книзі — один із найцінніших компліментів.
Бо саме заради цього все й пишеться.)
Як тільки з під пера виходить твір якісний, то тепер одразу пишуть "то певно All писав". Занадто гарно, занадто гладко, занадто ідеально.
То ж я б сказала, що це можна рахувати за комплімент.
Ознаку якості твору.
Роман дійсно виважений.
Кожне слово як ключ до емоції.
Не перевантажений.
Короткі речення.
Є простір для читача, щоб домалювати образ, відчути сцени, вдихнути фон. Опираючись на своє бачення світу та пережите життя.
Читачі, що читають ваші твори, зауважують поступовий ріст вас як автора від твору до твору.
А твір "Альфа шукає няню та неприємності" - це взагалі якийсь апогей напруги, емоцій, влучних коротких описів. Часто рваних. Що ще більше передає напругу, аж повітря у читача вібрує. Читаю наче по лаві в жерлі вулкана ходжу. Тіло аж вібрує.
Inga Voronyak, авторський текст уміє підкидати такі перли, що хоч колекцію відкривай.)))
Розумію, як це образливо(
Мені подруга якось запропонувала так писати, я думала, що це буде останнім днем нашої дружби.
У мене завжди зустрічне питання в таких випадках: а ви зрозуміли, що це написав ШІ, бо він вам також пише?
Татія Суботіна, ✌️✌️✌️
Це нова форма образи сьогодення. І пишуть її далеко не літературні критики чи дійсно експерти жанру.)) Це вже навіть не образливо, а смішно та тупо!
Марина Мелтон, Погоджуюсь. Це вже більше мем, ніж образа)) Дякую за підтримку!
Оце так, зачасту таке пишуть ті люди які на елементарні речі шукають відповідь у тому ж самому чаті. Я нічого не маю проти ШІ, так як через рід своєї діяльності в останній час часто звертаюся до нього, щоб в якійсь мірі полегшити своє життя, але вибачте цим також потрібно вміти користуватися. І людина яка багато читає якісних і цікавих книг, може зрозуміти де пише людина, а де чат. І якщо людина пише якісно і без помилок - це кльово.
Marina Handoga, погоджуюсь. Якщо чесно, міф про те, що ШІ пише без помилок, мене щоразу веселить)))
ШІ — це інструмент, і він може бути корисним у багатьох сферах, якщо ним вміти користуватись. Але живий текст, ритм, інтонація і емоція все одно незамінні.
Дякую Вам за підтримку!
Не варто навіть ображатись. Раз хейтять, значить читають:)) А Вам успіху і витримки!
Сніжанна Четверт, так, читання вже хороший знак)
Дякую за підтримку і добрі побажання!
Не звертайте уваги, просто побажайте таким людям, щоб їм ШІ писав багато-пребагато книг і вони стали дуже успішними авторами❤️.
Валентина Бродська, чудове побажання ❤️
Нехай у кожного буде саме той формат творчості, який приносить радість. Дякую Вам за підтримку!)
Любий авторе, з вами я кожного дня пишу і переписую книгу;) їм цукерки і гризу нігті, ось так ви на мене впливаєте;) не змінюйте нічого, все як має бути... А заздрісники - вони були є і будуть... Якщо вам кидають таке в спину - висновок один - ви попереду!!! Ви обрали щось нове, цікаве, не схоже на попереднє і це діє , і працює. Відваги вам продовжувати, наснаги творити, і сміливості й хоробрості витворять;) Ми читаємо, проживаємо і підтримуємо
Лось Наталья, оце так відповідальність :D
Значить, цукерки — офіційно частина читацького сету, а нігті, то жертва заради мистецтва.
Дуже дякую Вам за підтримку й віру. Саме заради таких читачів хочеться писати далі ♥️
Матінко рідна, ось ця тема останнім часом як вірусняк. Люди добрі, подивіться, як пише той джіпіті... Я інколи грішу і йду запитувати деякі моменти, бо маю спірну думку в голові... так чи так. І 85% цей пан чи пані подає мені брехливу інформацію. І коли я йому пояснюю, що ось так правильно і він помилився, то одного разу він мені видав, що я роздумую як редактор. Ото потішив моє самолюбство, бо саме цим я і займаюся вже 2,5 роки.
Але мені хочеться кидатися купцями в тих людей, які пишуть, що це написав джіпіті (особливо за довгі тире). І це ж прискіпуються лише до самвидаву. А те, що відбувається у видавництвах, які там помилки, то ж нічого. Гроші ж не пахнуть.
Дуже образливо, що люди так пишуть, коли книга дійсно пишеться людиною, а не штучним інтелектом.
Мені подобається, коли напруга не відпускає, коли інтрига до кінця історії, коли мозок вибухає від подій, яких ти ніяк не очікував. Сьогоднішнє оновлення мене просто вбило. Я хвилин 5 стояла в ступорі. А коли був момент із ножем... то просто плакала... дякую вам за всі емоції, які дарує ці книга. Які даріють усі ваші історії. Бо так вийшло, що я читала зовсім різні ваші книги і кожна дарувала свої емоції♥️
Карина Кльок, щиро Вам дякую за такий щирий і глибокий коментар ♥️
Ви неймовірно точно відчули і саму проблему, і процес, і те, як зараз сприймаються тексти.
Мені особливо цінно читати це від людини, яка працює з текстами професійно. Бо за всіма цими ярликами часто губиться головне — жива робота, живі рішення і жива емоція.
Я дуже рада, що напруга, інтрига і моменти вибору так відгукнулися Вам. Сцена з ножем і для мене була важкою, але саме такі моменти, на жаль чи на щастя, і формують історію.
Дякую Вам за довіру, за уважність і за те, що читаєте мої книги й відчуваєте їх по-різному. Для автора це безцінно ♥️
Найцікавіше - коли інтрига зберінається до кінця. Ти читаєш, фантазуєш про вчинки героїв чи ситуацію, що складається, робиш якісь свої висновки... А в кінці "Хоп-па" і розв'язка, яку не чекали або не зовсім ту яку чекали. Цікавезний це процес спостерігати як автор розкручує той клубок подій.
Мені не цікаво коли все розкладають по пунктам та й ще пропишуть, що я повинна відчувати і як реагувати на події книги.
Світлана Гребінник, Ви зараз описали саме той тип читання, який я люблю найбільше ❤️
Коли читач думає, фантазує, будує свої версії. Для мене це і є жива історія. Дякую!
Ви не перша , і не остання! Щось останнім часом таких коментарів побільшало. З однієї сторони - значить все таки читають! Можливо. Книгу ж відкрили. А все інше - то просто людська заздрість. Буває. Бачить, що під книгою є діалог між читачами і автором. І жаба душить.
Особисто мені подобається коли є інтрига, коли можеш здогадуватися що ж буде далі. А сюжет повернеться так, як і не чекав. І це дуже важливо. Цікаво. І чекаєш кожний розділ - що ж там далі.
Так що, ваша книга захоплююча і інтригуюча!❤️❤️❤️
Наталія Діжурко, щиро Вам дякую ❤️
Для мене найцінніше, коли читач думає, здогадується, чекає й дозволяє сюжету здивувати. Саме заради цього я й будую історію так, як будую.
Дякую, що читаєте й проживаєте історії разом зі мною.)
Я нещодавно спіймала себе на одній думці. Читала книгу ( якийсь роман в мʼякій палітурці, з такими жовтими сторінками щось в стилі магічної академії, назву і не згадаю, бо з подружками міняємося книжками і ці романтики потім відлітають в невідомому напрямку ), видану ще до існування Ші - і от я читаю щось типу " в кімнаті повітря було густим, майже нерухомим" , "це була не просто закоханість, це було шось більше, глибше", "їх мовчання було гучніше будь-яких слів" ))) і сама собі кажу, - " так би написав чат джипіті)))
Що хочу сказати- навіть чат у когось це скопіював )))
Левіосса Брейн, тепер усе стало на свої місця!
Значить, або я роками писала як ChatGPT ще до його створення, або він таки десь підглянув у книжки з жовтими сторінками. ;D
Однозначно заздрощі...або нездатність зрозуміти написане....а відчуття Ви описуєте геніально, вони просто відчуваються фізично....на смак, на запах, на дотик...і звичайно на рівні емоцій!!!)))
Елена, щиро дякую Вам!
Коли читач відчуває текст на смак, запах і дотик — це для автора найкраща нагорода.))
Ця проблема і надалі буде набирати сили. Думаю, якщо хтось звинуватить вас у використанні ШІ, то тільки з заздрощів)
Сергій Татарінов, погоджуюсь — ця тема ще довго буде з нами. Дякую за підтримку)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати