«Ми довго-довго десь були,

Блукали дальніми шляхами» - лунала пісня в авто.

«Невже вона мене не впізнала?» - дорогою додому Данило розмірковував про сьогоднішню зустріч з Лізою. - «Невже я так змінився? Стільки років мріяв її зустріти, а тут  таке вийшло…»

«…І так ішов за роком рік,

Спішили весни за зимою,

На перехресті тих доріг,

Де розминулись ми з тобою…».

Коли працювала над романом "Пошуки втраченого сонця", пригадала, що колись давно почала писати вірш, але так і не завершила. Порилась у своєму архіві й знайшла аркуш паперу з від руки написаним текстом. Дописала. Так поезія дочекалась свого часу і ввійшла до книги. А потім слова поклали на музику і з'явилась пісня "Те літо згадую, як сон". Мені цікаво почути ваші відгуки. Запрошую до мого Ютуб каналу @songs_and_prose