Вітаю, любі букнетівці!❤️

Сьогодні вас балую спойлером глави, яка уже у ваших книжечках:

— Мамо, я не знаю... Я б залюбки приїхала завтра, але... — вона тихо плаче.

Я точно зараз збираюся вголос озвучити проблему, яку вона вчудила?

Попелюшка повертається обличчям до мене і я вдруге за сьогодні випадково стаю свідком її сліз. Я дещо шокований.

Видихаю. Розбір польотів відміняється.

— Мам, я тобі передзвоню, гаразд?.. — вона кілька секунд мовчить, а потім завершує розмову й ховає телефон у задню кишеню.

Я все ще лупаю очима, так і не осмілівши.

— Сподіваюся, тут за розмови телефоном штрафи не виписують? — ховає очі.

— Не виписують. — відповідаю тихо ігноруючи бажання придушити її... або поцілувати так, щоб вона сама задихнулася від нестачі кисню від вдоволення...

Прекрасний набір варіантів для психічно здорової людини.

Погляд сам коситься до шиї й нижче, поки Попелюшка від ніяковості ховає руки у кишенях власних шортиків.

—Ти плакала? — запитую тихо.

— Ні. Я просто дуже довго дивилася на сонце. А що, це так помітно?

— Досить добре помітно.

Вона зітхає й тупить погляди в траву під моїми ногами.

І от зараз би промовчати. Але...

— Ти навіщо влаштувала терор ландшафту?

"ПОПЕЛЮШКА ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА"

Обіймаю!

Тихої, мирної нічки, українці! ❤️

Ваша Тая)