Особисто я не люблю коли дуже велика різниця між героями (15 і більше років). Для мене це якийсь жестяк якщо чесно :( АЛЕ! Я в жодному разі не засуджую нікого! Це тільки моя думка, яка може бути геть не схожа на Вашу ♡
Також не люблю сюжети де багато насилля і потім головна героїня пробачає це все, і живуть вони довго й щасливо... Це ж морально насильство над читачами...
Буде цікаво почитати Вашу думку ♡ Пишіть ♡☆
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ б не сказала, що ненавиджу якісь книги. Взагалі поняття ненависті для мене тут не існує. Є те, що читаю і те що не читаю. Я не люблю читати жахи і дивитися такі фільми. Але я люблю містику. Погано, що на Букнет цей жанр розглядається як один. Це не правильно. Чому не люблю жахи — бо я сильно переймаюся і потім себе погано почуваю. Не люблю історії з відкритим фіналом — я не для того читаю книгу, щоб потім ще сидіти і здогадуватися. І не люблю погану кінцівку. Для мене читання — це в першу чергу комфорт і задоволення.
Валентина Бродська, Згодна з вами. І стосовно того, що на букнеті містика і жахи в одному флаконі теж не розумію це.
Мені не подабаються жахи, восхваляння криміналу, насилля, жорстокість, розпуста. Коли смачно описують криваві сцени з відірваними кінцівками і це вже на самому початку, то таке не читаю далі. Жахи не люблю, бо потім довго те у мене в пам'яті і треба час щоб відійти. Хоча люблю містику. Шкода, що на букнеті містика і жахи чомусь в одному наборі. Хоча містика - це не жахи здебільшого. Не подобається, коли якісь аморальні сцени надаються як норма і буденність.
Також не люблю читати тексти заради тексту, де не має глибини і суті, ніяких емоцій, чи ціквих поворотів сюжету.
Особисто я терпіти не можу сюжетів де героїня сіра миша раптом стає одержимістю сексі мільйонера. Ну не клеїться зовсім. Не люблю сюжети про драконів. Може когось й ображу, але наперед перепрошую, бо це лише моя думка. А так на букнеті є дуже багато чудових авторів та цікавого контенту❤️
1. Ненавиджу любовні трикутники. Хтось та точно залишиться нещасним або переживе багато болю. 2. Велика різниця у віці для мене також табу. 3. Мафіозі/бандити і т.п. Типу я його кохаю він до мене прекрасно ставиться, але разом з тим він виготовляє вибухівки і продає різним психам, які вбивають людей, але то нічого мене ж на руках носе. Ото б було цікаво якби теракт від його вибухівки вбив кохану.
Валентина Бродська, ✌️☕️⭐️
Насилля та аб'юз в чистому сенсі, де герой може підняти руку на кохану, а потім вибачитись, і все норм. Вагітність, яка потрібна тільки для облаштування сюжету, зв'язки з неповнолітніми. Все інше можу читати і відкрита до переговорів)
Люблю дарк романи) в книгах не цураюсь героїв, які можуть будуть морально сірими та кримінальними (тільки в книгах) якщо це виправдано його внутрішніми думками та мотивацією.
Дуже цікаве питання. Дякую) Змусили подумати❤️
Думаю, це трохи жорстко звучить, тож перефразую: мені огидна романтизація насильства. Якщо герой б'є, принижує чи взагалі чинить сексуальне насильство, це мертва істота, якій немає і не може бути виправдання. Тож сюжети, де після пекла, вчиненого до героїні (або одне до одного, і такі типу "прогресивні" історії існують) вони живуть довго і щасливо, для мене є прикладом хвороби, яку треба лікувати, а не виправдовувати.
Велика різниця у віці теж дратує, особливо коли це юна дівчина і стара потягана ондатра, ще й подається як довготривалі та щасливі стосунки. На ділі це типовий ґрумінг, де у мене завжди єдине запитання: "чого ти, чоловіче добрий, не здатен знайти собі однолітку?", вочевидь щоб "перевиховати" під себе. Не сприймаю цього ні в житті, ні у мистецтві.
Ну, і звісно, коли інтимні сцени у книзі додаються як філер. В подібних сценах не бачу нічого поганого за умови, що їх написано із розумінням анатомії, і це не рушій сюжету, а спосіб розкрити героїв та їх думки.
Зазначу також: це суб'єктивна думка, яку я нікому не нав'язую. Нікого не звинувачую і не ображаю, просто кажу те, що мені не імпонує)
Наталія Шепель, Якщо цей троп опрацьовано саме так — безперечно, те саме насильство із псевдоаргументом "ми створені одне для одного".
Не терплю любовні романи та іншу "сопливу" літературу. Містика теж не заходить. Мені ближче стиль Тарантіно та Чейза: жорсткий сюжет, кримінал і нічого зайвого
R Keene, Я теж це помітила але в мене все ж таки є в плані коли допишу дві свої книги написати кримінал, але трішки романтики там все ж таки буде
Я теж не люблю, коли чгг спочатку увесь такий холодний та абьюзить бідну героїню, а потім виявляється, що в нього ж золоте серце і він взагалі-то дуже сильно її кохає =) .
Дієз Алго, Погоджуюся на 100% ))
У коханні немає віку й раси))) ☺️
Кетрін Сі, Ви знаєте, зараз живучи в Європі я з таким постійно стикаюся. Їй 20, йому сорок, перший шлюб в обох, усі щасливі.
Правда хто з ким жив до того - інший момент.
Тому воно є, просто в нашій культурі це трохи дивно.
Мені подобається різниця між героями, років до 12, якщо чоловік старший і років до 5, якщо молодший. А от що головні герої один одному в батьки чи діди годяться - то для мене теж жестяк.
Також не люблю насилля, всілякі збочення і багато чого.
Але найбільше мене дістають сюжети де лише нецензурна лексика і 18+.
Але що одному не смакує, другому якраз в смак.
Стокгольмский синдром
Анна Стоун, +1
Згодна з Вами щодо сюжетів, в яких герої пробачають насильство і далі живуть щасливо. Такі історії вводять в оману читачів, особливо юних дівчат, які захоплюються такими романами. Насильство - ознака психопатії, а психопати ніколи не змінюються.
Теж не люблю різницю у віці, але в моїй книзі вийшло що одному 79 років, а іншій 23, але є нюанс. Той що дідусь(а в нього реально є онуки про яких він не знав) не виглядає як дідусь, бо такі як він не старіють.
Поліна Ташань, Все залежить від самого 100+. Бо є дійсно такі, яким було б нудно з людиною, навіть 60+. Бо різні інтереси, погляди, бажання. Ба більше, щоб зійтися з людиною такою 100+ треба мати якусь нитку взаємозв'язку з людскістю в собі, щоб вона перекликалася з людською парою. Якщо зв'язок з цією ниткою розірваний, буде дуже складно сконектитися з людиною. Бо просто це дійсно будуть два різних світі, які не перетинаються. А може 100+ перекликається своїми травмами з іншою травмованою людиною
Я не дуже полюбляю, коли вона вагітна їде від нього і потім вони через років 5 зустрічаються.
Ненавиджу фіктивні шлюби та істинні пари.
Ненавижу коли закінчується історія дуже погано(
Теж не сприймаю насильство, ні в книгах, ні в фільмах. Але якщо це коротка сцена, яка дійсно виправдана сюжетом, чи факт прихованого насильства, який важко помітити, якщо не підсвітити цю сцену, то чом би й ні. Бо книга - то ж як навчання психології. І коли в реальному житті щось подібне трапляється (дай Бог, щоб ні з ким і ніколи), то вже є змога (завдяки прочитаній книзі) розпізнати того звіра.
Загплом люблю реальні сюжети про реальних людей. Так, наче про друзів читаєш, коли розумієш мотиви, обставини і почуття ГГ.
Насилля, аб'юз - це все страшенно не люблю. Навіть читати таке не буду. Бо давно не наївна дівчинка і чудово розумію, що такі люди не виправляються. Не люблю, коли жінка старша в стосунках. От не сприймаю і все. Різниця у віці навпаки ок, але в моєму випадку багато, то коли більше 20 років. А 15 ще норм. В мене в самої з чоловіком 12 років різниці))) Воно грає роль тільки коли молодший з пари надто юний (молодше 30), а потім воно не відчувається і не сприймається. Романтизацію чогось поганого теж не люблю.
Анна Потій, Дякую за Ваш відгук ♡☆ Було цікаво почитати!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати