Перша знижка на щойно завершену книгу!

Для любителів психологічних трилерів -  на мою щойно завершену книгу "Таємниця Попелюшки" сьогодні діє знижка!

Поліна заснула звичайною продавчинею, яка мріяла про краще майбутнє, а прокинулася дружиною багатія. Вона не пам'ятає останні три роки свого життя. А ще її чоловік безслідно зник, а саму Поліну звинувачують у вбивстві...

УРИВОК ДЛЯ ВАС:

Я сідаю просто на підлогу біля його дверей. Холод просочується крізь джинси, але мені байдуже. Сльози повільно стікають щоками, я не витираю їх. Усе звалилося одразу — зниклий чоловік, порожній сейф, колектори з темними очима, які погрожували пошепки. А тепер ще ця самотність, така густа, що здається, її можна торкнутися.

Я плачу мовчки, бо голос би зрадив мене. У голові спливають уривки голосів — лікар, Майя, Ілля Павленко, бухгалтерка, а тепер і цей чужий Максим із телефону. Усі говорять, а я не впізнаю жодного життя, у якому мала би бути присутня.

Десь унизу гуркочуть двері під’їзду. Лунає звук кроків — рівних, упевнених, чоловічих. Я підводжу голову, але не встигаю підвестися.

На сходах з’являється Артем. На ньому темна куртка, вологе волосся злиплося на скронях від дощу. Він помічає мене й завмирає.

— Поліно?.. — його голос звучить тихо, майже невпевнено.

Я не можу відповісти. Сиджу, все ще тримаючи сумку в руках, і лише дивлюся на нього. У цих рисах — така знайомість, така справжність, що від болю зводить горло.

— Що ти тут робиш? — Артем підходить ближче, дивиться на мої заплакані очі, і в його погляді спалахує щось схоже на співчуття. — Ти ж… ти заміжня.

— Він зник, — шепочу. — Мій чоловік… його ніде немає. Поліція, колектори, усі його шукають, а я не розумію, що відбувається…

Артем на мить заплющує очі. Потім відчиняє двері своєї квартири, відступає убік.

Я проходжу повз нього, відчуваючи знайомий аромат його одеколону. У квартирі все таке знайоме — книги на полицях, старе крісло, біла чашка, з якої я колись пила чай, залишивши подряпину на краю.

— Я думав, що ти ніколи більше не прийдеш, — каже він, знімаючи куртку.

— Я теж так думала, — відповідаю тихо. — Але в мене не залишилося нікого.

Він мовчить. Його погляд м’який, але насторожений, ніби він боїться, що я розтану в повітрі просто на його очах.

— Поліно, ти вся тремтиш. Сідай. Хочеш води?

Я киваю, вмощуючись на край дивану. На стіні висить наше спільне фото, старе, забуте, де ми обоє ще усміхаємось. Я дивлюся на нього, і в грудях щось стискається.

— Я не пам’ятаю частину свого життя, — кажу, коли він ставить переді мною склянку. —  Лікар каже — тимчасова амнезія. Але, знаєш… іноді здається, що це навіть не моє життя, а якоїсь іншої дівчини, а мене у той час взагалі не було… Я розумію, що це звучить дико, але я пригадую тебе, а Тіма не пам’ятаю…

 Увага, знижка діє лише до півночі! Тож купуйте "Таємницю Попелюшки" прямо зараз, ваша підтримка для мене безцінна!

Також сьогодні діє знижка на нещодавно завершену книгу Анни Пахомової "Доведу тебе до розлучення"!

Я вже консультувалась з юристами, просто продати йому свою частку не вийде. Дядько псих. Він заповів все нам на двох з умовою одруження і без права продажу ще три роки. Але якщо хтось один відмовиться від шлюбу, тоді інший отримає картбланш. І зможе успадкувати все і продати, як захоче.

— Так ти хочеш знести маєток? — питаю, забираючи у нього свою каву.
— Так, — киває. — Побудую тут розкішний заклад. І все буде, як треба.
— У тебе нічого святого немає! Та це ж історія! Це ж… Не дозволю! — виривається обурене у мене. — Тільки через мій труп, Тадею! Це памʼять про дядька!
— Власник все одно буде тільки один. Він все і вирішить, — хмикає Тадей.
— Власниця, — підморгую я. — Буде одна власниця. Ти не витримаєш цей шлюб.
— Мрій, дівчинко, — усміхається.